3 марта 2021 Якимівка 58  0 

Найдорожча (творчий конкурс)


Тиха весняна ніч засвітила на небі зоряні смолоскипи, розгорнула срібні доріжки на землі, яку змочив невеликий дощик. Повіває весняний вітерець.

Згадки напливають мов легкі хмаринки. Моє дитинство радощі світлих днів. Я згадую образ найдорожчої людини для мене — рідну матусю.

Мамо! Як би хотілося обняти тебе, або самій відчути стук твого серця, тепло на обличчі твоїх ніжних і лагідних рук, які приємно пахнуть свіжоспеченим хлібом і ще чимось таким для мене дорогим, незабутнім. В моїм серці і уяві ти, твої завжди лагідні сірі очі, ніжне смагляве обличчя з передчасними бороздами сивини, чорне волосся з блискучими нитками.

Багато ти витерпіла, сліз пролила і все це через нас колись неслухняних малих бешкетників.

Мамо, рідна моя матусю, я згадую, скільки ти вклала праці, перетерпіла, поки виростила і вивела нас п’ятьох дітей у люди на широку дорогу життя.

Я будівельник мамо. Не легка була моя робота. Але весело стає коли глянеш навкруги і побачиш, що зробили ці молоді руки.

Та я не лякаюсь труднощів. Так навчила мене ти. А коли стає інколи важко, я згадую тебе, моя матусю. Дістаю альбом. У ньому твоє фото.

Я знаю з яким нетерпінням чекаєш від мене листів, я прагну дзвонить і писати частіше, щоб не хвилювалася ти.

Не торбуйся, моя дорога матусю: все буде гаразд. Я часто писатиму тобі листи, щоб твоє серденько було завжди радісне і не хвилювалося.

Мамо, мамо… Я знаю ти чекаєш того часу, коли я постукаю у віконце нашого рідного будинку, що виходить на дорогу і тихо покличу тебе.

Де б не була, в якім краю, я завжди повернуся у маленьке село, що розташоване над грайливою річкою Дністер. І знову піду польовими стежками, якими босоніж ходила колись маленькою. Прийду, щоб обійняти тебе, моя найдорожча рідна матусю.

Букай Надія Федорівна (Якимівка)


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.