25 ноября 2016 Акимовка 54  0 

У ВІСІМДЕСЯТ — ЖИТТЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ


dsc_080024 листопада свій вісімдесятирічний ювілей відмітив Віктор Іванович Федяєв. З нагоди цієї події цивільна дружина вирішила привітати свого чоловіка, а наші журналісти, у свою чергу, приєдналися до привітань із найліпшими побажаннями. Ми мали змогу завітати у гості  до ювіляра та поспілкувались із ним.

Віктор Федяєв народився у селі Охримівка. Малим хлопчиком пережив велику втрату найріднішої людини — батька, який загинув на війні. Залишившись без годувальника, сім’я опинилася у скруті. Мати працювала вдень і вночі, виконуючі чоловічу роботу. Через деякий час вона вдруге вийшла заміж, адже виховувати самотужки чотирьох дітей було дуже важко. На превеликий жаль, на даний час ні сестер, ні братів у живих вже не має.

З малих років хлопець був привчений до праці, виконував будь-яку роботу, не цурався нічого. Навчаючись у школі, у молодших класах, встигав не тільки здобувати знання, але і підробляти у колгоспі. Вдень працював, а увечері навчався. Після школи, закінчивши Якимівське училище, працював на фермі. Усе своє життя Віктор Іванович був трударем, займався підготовкою землі, працював комбайнером-трактористом. Завдяки таким працьовитим людям збирався великий врожай. За тяжку працю був нагороджений грамотами та медалями. Нажаль, більшість із них були загублені при переїзді, але ми відчуваємо, що вони займають важливе місце у його серці.

Багато разів спотикався наш герой по життю, і різні траплялися люди на довгому шляху, але, незважаючи на всі негаразди, він продовжував займатися улюбленим ділом і залишився чесною і доброю людиною. До останнього він працював, але 11 років тому  Віктор Іванович втратив зір, тому пішов на заслужений відпочинок. Нажаль, навіть після декількох операцій зір так і не відновився.

Час невпинно летів, у житті були різні моменти, у Віктора Івановича було три шлюби. Нині, згадуючи свою другу дружину, яка померла від інсульту багато років тому, у нього крається серце, тому що він залишився без дружини, а їхня спільна донька Оксана  без матері.

Слава Богу, зараз він не самотній, помилившись номером телефону, познайомився із Клавдією Василівною. Уже двадцять років вони разом торують життєвий шлях. Його дружина — підтримка і надійний друг. Спільних дітей у них немає. Та вони спілкуються із дітьми від попередніх шлюбів. Вже і онуки підростають, яких вони дуже люблять.

Життя продовжується, ще багато є планів на майбутнє, одружити онука, провести онучку у перший клас, навчити добрим справам своїх нащадків. Наш герой дуже часто співає пісні та грає на гармошці, згадуючи молоді роки. І у свої вісімдесят почуває себе на двадцять.

Ірина МАРЧЕНКО

Фото автора


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.