17 ноября 2016 Район 35  0 

21 рік віддано поштовій справі


aza18 листопада 1936 року в с.Ленінське в українській сім’ї Анатолія Арестенка народилася дівчинка Аза. Нелегка доля випала на її дитинство та юність — виснажливі роки голоду, війна та повоєнний час… Після успішного закінчення семи класів сільської школи Аза продовжила навчання у Якимівській середній школі. Бажання вчитися було настільки сильним, що не зупинили дівчинку ані сніг, ані дощ, ані ожеледиці на дорогах. Так, до школи Аза ходила пішки. Інколи траплялися їй по дорозі підвода, бричка або трактор, то це було велике «щастя». Закінчила середню школу вона на «4» та «5». А от далі продовжити навчання вже не змогла. Грошей у колгоспі не платили, нараховували лише трудодні. Розумну дівчину в селі помітили і запропонували працювати у колгоспній конторі рахівником.

Виросла наша Аза дуже гарною — середнього зросту, струнка, чорнява, із чорними бровами, карими очима. Багато хлопців задивлялися на нашу красуню. Невдовзі доля звела її із справжнім коханням. Тут, в мальовничому селі на березі лиману, яке потопало у зелені черешневих садів, запашних порід соснових дерев, наша Аза і красень із Радивонівки Леонід Віхляєв розпочали сімейне життя. Побудували будинок, виростили сад, виховали двох доньок. Аза Анатоліївна Віхляєва стала працювати в ощадній касі, а згодом влаштувалася на місцеве відділення пошти на посаду заступника начальника відділення зв’язку під керівництвом Миколи Яковича Солодкого. Із часом Аза Анатоліївна очолила Радивонівське відділення.

Про її роботу можна написати книгу. Розумна, талановита, дисциплінована, вимоглива до себе і підлеглих, вчитель і наставник — такі якості характеризували її як одного із кращих у районі керівників. Невирішених завдань для цієї жінки не існувало. А які чудові, чесні, роботящі люди із нею працювали — Ніна Корольова, Марина Бетіна, Світлана Спіріна, Раїса Бенда, Наталя Грибачова, Ірина Фішер. Разом із ними Аза Анатоліївна обслуговувала крім іншого 28 піонерських таборів та 4 бази відпочинку оздоровчої курортної зони. У літній період обсяг наданих послуг зростав у десятки разів. Сумлінна праця Ази Анатоліївни як керівника не раз була високо оцінена Міністерством зв’язку України, обласним управлінням та районним вузлом поштового зв’язку. Адже колектив Радивонівського відділення неодноразово був переможцем різних конкурсів та змагань. До цього колективу за досвідом приїздили колеги з різних районів області. Азу Віхляєву часто запрошували на керівні посади в оздоровчих закладах із вищою зарплатою та кращими умовами праці, але вона завжди залишалася вірною своїй справі. 21 рік вона присвятила праці на пошті.

Я вдячна долі — мені довелося бути знайомою і працювати із такою приємною, гарною, розумною жінкою.

Скромна, лагідна, ніжна, привітна, доброзичлива, вона завжди користувалася неабияким авторитетом, пошаною і любов’ю односельців. Та не тільки як керівника її можна характеризувати. Любляча мама двох доньок, турботлива бабуся п’яти онуків, ласкава прабабуся восьми правнуків. Родина — її скарб.

Сьогодні вся велика поштарська родина святкує День працівників радіо, телебачення та зв’язку України, а 18 листопада Аза Анатоліївна Віхляєва святкуватиме свій поважний Ювілей. Всі ми, ветерани поштового зв’язку району, вітаємо Вас із святами. Зичимо гарного здоров’я, багато радісних і щасливих днів у Вашому житті.

З повагою, Надія Іванівна Федорова


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.