13 апреля 2016 Область 75  0 

Там тільки каміння і пісок… але там варто побувати


DSC_0279

У неділю зо три десятки журналістів мелітопольського і якимівського районів побували у національному історико-археологічному заповіднику «Кам’яна могила», що розташований поблизу селища Мирне. Сучасна споруда музею із затишно вичурними рядами експозицій оригіналів археологічних знахідок і рукотворних копій тисячолітніх нарисів на кам’яних глибах відразу перенесли сучасних літописців у часи наших предків. А щоб ближче познайомитися і ретельніше запам’ятати монументальність кам’яних послань наших прабатьків, журналістам запропонували взяти участь у пізнавальній квест-грі (нововведення сьогодення іншомовного походження, у перекладі — «пошук»).

Три команди із азартом шукали конверти із закодованими завданнями, а потім відгадки серед віковічних кам’яних брил, перетворених природою і людською уявою у химерні архітектурні споруди. Командний дух підтримувався обмеженням у часі і почерговістю естафети. Коли журналісти заплутувалися у проходах між гротами, заповзали не у ті печери, їм на допомогу приходили прості відвідувачі історичної пам’ятки, які ніжилися на прогрітих весняним сонцем, відшліфованих степовим вітром кам’яних брилах і… відпочивали, спілкувалися із природою. Цілі родини із дітворою, поважні подружжя і закохані пари, компанія молодих людей і просто одинак із планшетом у руках розмістилися хто у підніжжя, а хто на самій верхівці кам’яного нагромадження серед широкого степу.

Журналістам у той день не вдалося приєднатися до розмірено заспокійливого плину часу на нерозгаданому до кінця посланні наших пращурів, бо попереду була нова зустріч із представниками зеленого туризму на мелітопольщині.

Там тільки каміння і пісок, але там варто побувати.

***

Урбанізація нашого життя, постійне удосконалення умов комфортного буття і шалений ритм сьогодення прискорюють виснаження людського організму. Людина все частіше починає розуміти, що життя ближче до витоків,  до землі — це саме те місце, де можна зупинитися, перепочити і відновити сили. Затишна сільська хатина у оточенні зелені, свіже повітря, овочі і фрукти із краплиною роси прямо із грядки чи гілки, що заглядає у вікно, нині можуть врятувати численну армію хомосапієнс, захоплених шаленістю сьогодення.

Попит на відпочинок у природних умовах із мінімальним набором комфорту збільшується із року в рік. Зелений туризм в Україні найбільшого поширення набрав у Карпатах і поступово розвивається і на наших територіях. На Якимівщині таких осередків серед приватних помешкань ще офіційно не зареєстровано. На Мелітопольщині нині функціонує до десятка зелених садиб — це «Алея троянд» у Мирному, «На хуторі» у селі Оленівка, «Гостини у Валентини» у самому м.Мелітополь, «Соснівський янтар» у селі Соснівка, «Перлина степу» у Тамбовці та інші. Усі вони пропонують різні види відпочинку, але їх об’єднує одне: всі їхні зелені садиби — це помешкання, де господарі постійно проживають власними родинами і, облаштувавши частину помешкання, навіть, не завжди відокремлену окремим входом чи приміщенням, дають змогу гостям відпочити душею і тілом у єднанні із природою.

Для нашої території створення зелених садиб може зупинити занепад степових сіл. Бабусині подушки і вигаптувані простирадла, які у багатьох господинь зберігаються на горищі, старі радіоли і домоткані доріжки можуть допомогти заробити на життя — так стверджують наші нові знайомі з Мелітопольщини.

Р.S. Таких вареників із вишнями на пару до ароматного трав’яного чаю ми не їли ніколи у житті, а у неділю вперше скуштували із рук пані Ірини — господині зеленої садиби «Алея троянд»

Тетяна БЕЛИМЕНКО

Фото Р.Бачуріна


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.