За прикладом батька працюю для людей!
Шановне «Слово трудівника»! Мені завжди хотілося якось допомогти людям Якимівки. На цей крок мене власним прикладом надихнув мій батько — Петро Володимирович. 
Я зростала у атмосфері допомоги людям. Мій тато і незмінна представниця у органах місцевого самоврядування від мікрорайону «опитна» Світлана Іванівна Шайхутдінова підтримали мій потяг до громадської діяльності. З недавнього часу наш родинний бізнес перемістився із «опитної» на «сільгосптехніку», тож і громадську роботу я вирішила розвивати серед жителів, які мешкають навколо нашого заводу.
Саме з цієї причини трохи більше року тому я вперше завітала до редакції «Слово трудівника» із одним запитанням: чи може районна газета допомогти ближче познайомитися із жителями мікрорайонів «вокзал» і «плодопитомник». Через газету мені вдалося донести жителям тепер уже мого виборчого округу мою власну мету і мій власний громадянський порив. І хоч дехто із колег по виборчих перегонах критикував, а то й глузував, над моїми і нашої команди передвиборчими діями (на кшталт відновлення вуличного освітлення на привокзальних вулицях), але потім переможці цих перегонів протягом цілого року тільки те й робили, що вкручували лампи і міняли вуличні ліхтарі у райцентрі. Правда, роблять вони це за кошти бюджету усієї громади.
А до мене протягом року на завод «МЛАЗ» (місце основної моєї діяльності) звертаються наші працівники — жителі навколишніх вулиць, просто жителі мого округу — із різними побутовими проблемами «світового масштабу» окремих мікрорайончиків. І зупинитись нині хочу на декількох епізодах моєї депутатської роботи на окрузі (про сесійні перипетії ні слова зараз).
Спілкування і особисті знайомства із мешканцями округу розпочалися ще до виборів. Багато чого нам разом вдалося зробити, ще більше невирішених проблем поступово вписуються у плани роботи на окрузі. Інколи, правда, буває прикро, що не всі (навіть зацікавлені) сторони виконують взяті на себе зобов’язання. Наведу лише два абсолютно протилежні приклади співпраці із мешканцями вулиці Богдана Хмельницького. Ще минулої осені до мене звернулися жителі двох будинків із скаргами на те, що живуть вони на території, забутій всіма владними структурами, особливо комунальної сфери. У обох будинках роками протікають дахи і на прибудинковій території дітям зовсім немає де і чим бавитися. Дитячу площадку власним коштом наша команда облаштували тієї ж осені. Про проблему із дахами почали радитися із жителями і пристали на їхні варіанти. Для 58-го будинку, на прохання жителів, придбали коньок на дах: «Ви дайте нам коньок, а ми знайдемо тих, хто його встановить». У результаті цей коньок уже цілий рік «спочиває» у гаражі однієї із жительок будинку, а дах продовжує протікати. А от співпраця із жителями будинку №9 виявилася продуктивнішою і результативнішою. Дірявий дах обстежили будівельники, склали кошторис. На зборах під час обговорення ситуації домовилися, що жителі придбають необхідні будівельні матеріали (зрештою їм це обійшлося у межах трьох сотень гривень на квартиру), а ми знайдемо спеціалістів для виконання висотних робіт і оплатимо їхню роботу. Результат — після перших осінніх дощів квартири жителів дев’ятки вже не заливало дощовою водою.
Про практику обкосів прибудинкових територій на вулиці Вокзальній дуже детально розповідати не буду, бо працівникам редакції у цьому питанні довелося виступити у ролі диспетчерської служби: два літа поспіль дідусь похилого віку телефонує до «СТ» (мій телефон після першого покосу дід загубив), щоб зв’язатися із депутатом із попросити про допомогу у боротьбі із бур’янами. Покосили й далі косимо. І навколо будинків людей похилого віку, і дитячу площадку на вокзалі обкошуємо. Влітку для дитячого майданчика придбали і встановили волейбольну сітку. Тепер волейбольні змагання проходять не лише серед дітей і підлітків, дорослі теж із задоволенням організовують міні-турніри.
Чимало зусиль і коштів вклали ми цієї осені у грейдерування ям і колій на грунтовій дорозі по вулиці Гоголя. На прохання мешканців, після перших дощів, коли грунт став легше піддаватися спецтехніці, не один день вирівнювали дорогу і розгортали кучі сміття, яким жителі засипали ями, залишені копачами металу. Тож дорожники, на моє замовлення, вирівняли всю дорогу, потім силами наших заводчан все дорожнє покриття засипали будівельним сміттям із заводу керамічних виробів («кірпічного»). Цілих два дні знадобилося бульдозеристам на подрібнення і ущільнення будівельних відходів, і врешті-решт дорогою стало безпечно користуватися. Поставленої мети ми домоглися – свої обіцянки і зобов’язання виконали (до речі, у соціальних мережах тимчасово стався переполох стосовно залишків надгробних плит на цій дорозі. Підтверджую: такий факт мав місце, бо попередні власники на території «кірпічного» займалися виробництвом пам’ятників).
От тільки прикро, що гоголівці обіцяли нам, що приберуть залишки сміття після вирівнювання сміттєвих кучугурів, щоб вони знову там не виростали. Однак пройшло уже достатньо часу, але ніхто нічого не зробив. Хочеться нагадати через газету, що чисто ж не там, де весь час прибирають, а там, де не викидають сміття за межі власних будинків і дворів!
Легко і з радістю мені як депутату працюється із представниками дитячого садка. Ще на етапі виборів до мене надійшло їхнє прохання про потребу зміцнення матеріальної бази закладу. Минулої осені наша команда презентувала дітворі цілу купу рушників, а влітку ми забезпечили одну дитячу спальню комплектами постільної білизни. Сподіваюся, що тепер у малюків однієї групи яскраві не лише ковдри і простирадла із подушечками, а й солодкий кольоровий здоровий сон.
Великі об’єми робіт проведено цього літа під час епопеї із встановлення дорожніх знаків і зупинок на «пітомнику» і «сільгосптехніці». Листи до вашої редакції, звернення до органів влади і місцевого самоврядування і до мене особисто надходили неодноразово і від різних груп жителів мікрорайону. Спільними зусиллями усіх гілок влади вдалося відновити зруйновані зупинки і встановити нові дорожні знаки. Переговорний процес і отримання дозвільних документів взяв на себе апарат селищної ради. Цей процес досить затягнувся у часі. Але і після позитивного його вирішення довелося писати депутатський запит про терміни встановлення придбаних селищною радою зупинок і знаків. Питання зрушилося із мертвої точки через два місяці після придбання обладнання! І лише під гарантії того, що коштом і робочою силою заводу буде організована підсипка під розміщення зупинок і встановлені стовпи для дорожніх знаків! Слава Богові, спільними зусиллями нам вдалося вирішити цю проблему. Але ложку дьогтю добавили окремі індивідууми. У першу ж ніч після встановлення дорожніх знаків їх намагалися вкрасти, але змогли лише розгойдати труби. Тепер ми їх забетонували, щоб вони довго служили людям, попереджаючи водіїв про правила безпечного руху.
Черговий мій депутатський запит (стосовно поведінки наших водіїв і встановлення «лежачих поліцейських» біля дитячого майданчика на вокзалі) знаходиться на розгляді апарату і виконавчого комітету ОТГ. На жаль, уже півтора місяці на виконанні у селищній раді лежить мій черговий депутатський запит про отримання дозвільної документації для нанесення пішохідного переходу і встановлення відповідних дорожніх знаків біля зупинки на «пітомнику».
Юлія ГОЖИЄНКО, депутат Якимівської селищної ради
