Опалення — у опалі…
Питання переведення усіх багатоквартирних будинків Якимівки на індивідуальне опалення у райцентрі піднімається не вперше. Проте вперше посадові особи селищної ради, відповідальні за організацію теплопостачання населенню тих будинків, де існує і перебуває на їхньому балансі мережа централізованого теплопостачання, так безвідповідально поставилися до питання підготовки до опалювального сезону 2018/2019.
На початку минулого робочого тижня біля одного з підїздів «малосімейки» зібралося більше 60-ти представників власників квартир. На свої збори вони запросили голову раудержадміністрації Олександра Правосуда. Відкритий діалог продовжувався майже годину. У спокійній, конструктивній обстановці всі бажаючі висловили власні думки про ситуацію, яка складається на етапі підготовки до опалювального сезону їхнього будинку. Керівник району поінформував присутніх про позицію: скільки планує переходити на індивідуальку, а скільки наполягає на продовженні подачі централізованого опалення. Адже у райцентрі 2 роки поспіль функціонує альтернативний спосіб централізованого теплопостачання. Тим більше, що для опалення 2 сусідніх дошкільних закладів буде зводитися модульна котельня на пілетах.
Результатом стала письмова заява 59 жителів будинку на ім’я голови райдержадміністрації із клопотанням зберегти централізоване теплопостачання їхнього конкретного будинку.
У травні-червні посадовці новоствореної селищної ради годували споживачів обіцянками організувати і допомогти найуразливішим верствам населення Якимівки перевести їхні квартири на індивідуальне опалення, бо одна із двох працюючих у райцентрі теплопостачальних компаній МОЖЛИВО відмовиться від обслуговування багатоквартирних будинків. Називалися дві причини: катастрофічна зношеність комунальної мережі, розрахованої на удвічі більшу кількість споживачів, і борги. Борги виявилися двох категорій: перші — перед державною газопостачальною компанією, яка виставила боргові рахунки за газ, використаний на централізоване теплопостачання попереднім підприємством, що орендувало селищну теплопостачальну мережу, прив’язавши борги не до виробничої діяльності теплопостачальної компанії (на той момент Якимівського ПОЖКГ, яке збанкрутувало), а до обладнання, на якому виробляється і транспортується теплова енергія; другі — борги недобросовісних споживачів і відмова власників квартир із індивідуальним опаленням сплачувати за опалення місць спільного користування (сходових клітин і підвалів). Однак розірвання договірних зобов’язань після завершення попереднього опалювального сезону були ЙМОВІРНИМИ, АЛЕ НЕ ОСТАТОЧНИМИ.
От саме тоді новій команді селищної ради терміново треба було напрацьовувати плани ПЕРЕВЕДЕННЯ багатоквартирних будинків на індивідуальне опалення. Однак новообрана голова ОТГ на одному із чергових засідань-перезасідань оголосила на камеру, що «хоч це і не популярний хід (вона вся у виборчих клопотах. прим. ред), але треба буде всі квартири переводити на індивідуальне опалення!». Потім ще були офіційні пропозиції від голови Громихіної звертатися за допомогою до «багатих родичів або дітей». Далі озвучувалися ще цікавіші пропозиції передачі прав на приватне майно в обмін на індивідуальне опалення… Пізніше до кожної багатоповерхівки були направлені працівники апарату селищної ради із пропозиціями до власників квартир «прийняти рішення про відмову від централізованого опалення і оформити це під протокол із підписами власників квартир»… І у цей же час, який безповоротно спливав, керівництво селищної ради на офіційних районних і обласних нарадах запевняло, що спеціалістами селищної ради напрацьовуються заходи із підготовки до нового опалювального сезону із використанням можливостей державної програми «Теплі кредити», обласного фонду підтримки населення «Сільське подвір’я», і додатково буде розроблена кількарічна програма переведення багатоквартирних будинків на індивідуальне опалення.
Теплопостачальна компанія «Якимтеплозбуд» у особі засновника О.Шахмаєва неодноразово зверталася до керівництва селищної ради із пропозиціями співпраці: на початку літа виділити кошти на ремонти і обслуговування тепломережі для подальшого надання централізованого теплопостачання навчальних закладів, адмінбудівель і частини багатоквартирних будинків, які знаходяться у безпосередній близькості до центральної котельні, і адміністративних споруд селища. На одній із сесій депутати прийняли рішення про виділення коштів теплопостачальній організації. Однак на сьогоднішній день селищний голова одноосібно прийняла рішення, яке вона називає «ветом», і кошти у розмірі 1,5 мільйона гривень так і не перерахували підприємству. Як результат — працювати собі у збиток підприємство не стало і звернулося до селищної ради із пропозицією про розірвання договору оренди теплопостачальної мережі. Це питання було винесено на сесію селищної ради і прийнято рішення згідно із заявою. Це сталося 2 липня поточного року.
А у цей час менше сотні власників квартир із 412 (без жителів вулиці Комунальної, у будинки яких буде централізовано подаватися тепло від модульної котельні Якимівської ЗОШ №1) заявили про свій намір перевести свої помешкання на індивідуальне опалення. І знову це питання пущене на «самотік», як, наприклад, у малосімйеці, де із 120 квартир на централізованому опаленні одна частина написала заяви на перехід, а інша ні. А що планують решта 300 власників — ніхто із відповідальних осіб не знає. Проте на 26 липня у стінах селищної ради народилася програма «Переведення на індивідуальне (поквартирне) опалення соціально вразливих верств населення багатоквартирних житлових будинків смт Якимівка протягом 2018 року (децентралізація теплопостачання)». Автори документу «не долго мудрствуя» вирішили свої професійні прорахунки і управлінську некомпетентність закрити коштом платників податків Якимівської селищної ради і паралельно (дуже прагматично) ще й отримати політичні (виборчі) дивіденди: а якже, піклуємося про народ!
Як видно із тексту запропонованого депутатам проекту програми, у ІІ її розділі «Передумови створення Програми» вказано, що політика «органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунального господарства спрямована на забезпечення сприятливих умов проживання мешканців громади у житлових будинках, поліпшення якості надання житлово-комунальних послуг населенню». Проте після уважного прочитання документу стає очевидним, що «без опалення може залишитися 376 квартир. В цілому, це незахищені верстви населення: пенсіонери і інваліди, які отримують пенсії на місяць у межах 1300-1600 грн. і які досягли віку понад 65 років та вже отримали відмови у наданні кредитних позик, та власники квартир, дохід яких складається з мінімальної заробітної плати і які не мають можливості сплачувати фінансові позики». А далі знову читаємо, що надання допомоги передбачає «надання матеріальної допомоги на оплату проектно-кошторисної документації на встановлення газового обладнання для опалення, придбання (ред.) газового обладнання для опалення (котел або конвектор), проведення робіт по зовнішньому та внутрішньому газопостачанню, монтажних робіт газового обладнання, пусконалагоджувальних робіт газопостачальної організації… здійснюється по особистій заяві громадянина-власника квартири. І головне трохи нижче: «допомога надається лише у випадку, якщо заявник, який належить до соціально вразливих верств населення, є власником квартири». У додатках до програми чітко виписані особи, які не мають права на отримання допомоги, — їх сім категорій, у тому числі і безробітні працездатного віку, і цьогорічні спадкоємці на цю квартиру або земельну ділянку, або транспортний засіб, власники квартир із великою квадратурою — 120 квадратних метрів, а будинків? — 200 квадратних метрів, ну і боржники за комунальні послуги у сумі від 361 гривні. Після подачі на розгляд комісії документів, у тому числі доходу всіх зареєстрованих у квартирі, з урахуванням матеріалів обстеження матеріальних умов заявників, комісія визначить доцільність надання матеріальної допомоги, шляхом (увага!) «шляхом перерахування коштів з місцевого бюджету на монтажну організацію, згідно акту виконаних робіт». Ось така вона «допомога»! А далі буде ще краще, на чому наголошувала більшість депутатів на сесії селищної ради: розрахованої суми 15 тисяч гривень не вистачить на переобладнання індивідуальної системи опалення у кожній конкретній квартирі — це по-перше. По-друге, і на погляд автора найголовніше: яка підрядна ліцензована організація виконає всі роботи, визначені запропонованою програмою, а тоді буде чекати від селищної ради компенсації і за матеріали, і за виконані роботи? (Про це під час обговорення не сказано було ні слова). І по-третє: із отриманої у натуральній формі допомоги соціально вразливим верствам населення доведеться сплатити податок на доходи фізичних осіб (ПДФО у бюджет Якимівської селищної ради, кожний власник квартири — більше 2 тисяч гривень) і військовий збір до державного бюджету (225 гривень).
Ось такий довгий шлях отримання міфічної допомоги. Чому міфічної, бо ні до сесії, на якій розглядався проект програми, ні до теперішнього часу ніхто у селищній раді не знає кількості жителів Якимівки, які дійсно можуть претендувати на отримання матеріальної допомоги, ні чітко визначеної суми витрат із бюджету всієї ОТГ. Проте голосно взивати до совісті депутатів, які уважно вчиталися у положення програми і задавали її ініціаторам і голові громади конкретні запитання, на які звучали одні аргументи «От і подивимося, хто проти допомоги нужденним» або «як ви будете дивитися у очі своїм виборцям!» (овва, таки думати треба про вибори?!).
Із формулюванням «програма сира і треба над нею ще попрацювати» депутати затвердили лише її частину, що стосувалася «надання дозволу буд. №З по вул.Меліораторів на підключення до газопроводу центральної котельної по вул.Меліораторів №5 та фінансування робіт з монтажу газопроводу від центральної котельної до будинку №З по вул.Меліораторів». Прорахована вартість цих робіт — у межах 130 тисяч гривень.
Тетяна БЕЛИМЕНКО
фото Р.Бачуріна
