У Якимівському РЦЗ — місячник профорієнтації
Вже десятий рік поспіль у Запорізькій області пройшов Місячник профорієнтації, протягом якого фахівці центрів зайнятості спільно із представниками освіти, за участю роботодавців провели профорієнтаційну роботу серед учнівської молоді, вчителів, батьківської громадськості.
Фахівці центрів зайнятості запрошували молодь до участі в інноваційних профорієнтаційних заходах: квестах «Країною професій», професіографічних екскурсіях до місцевих ринкоутворюючих підприємств. Школярі, які остаточно не визначилися із вибором майбутньої професії, мали можливість пройти професійне діагностування на базі обласного та районних центрів зайнятості, отримати консультації та спільно із фахівцями побудувати перспективні профорієнтаційні плани дій. Учнівська молодь дізналась про роботу платформи з профорієнтації та розвитку кар’єри на офіційному Інтернет–порталі Державної служби зайнятості України, де кожен бажаючий може отримати послуги з профорієнтації у онлайн форматі шляхом проходження тестування. Фахівці служби зайнятості прагнули донести до дітей інформацію цікаво та пізнавально, бо кожен рік додає нові сучасні форми спілкування. Місячник профорієнтації завершився, але питання надання якісних соціальних послуг, профорієнтації, проведення превентивних заходів серед шкільної молоді щодо обізнаності та відповідального професійного вибору, завжди знаходяться в центрі уваги Якимівського районного центру зайнятості.
Сьогодні, 23 березня, у лекційній залі Якимівського РЦЗ відбулося підбиття підсумків учнівських конкурсів на профорієнтаційну тематику. Переможці всіх п’яти номінацій прибули до Якимівки із своїми наставниками. Після вступного слова директора районного центру зайнятості Олександра Маругіна і вітальних побажань від соціальних партнерів місячника профорієнтації — районного і селищного відділів освіти, молоді та спорту Інни Водоп’янової та Тетяни Безперстової (відповідно) школярі отримали заслужені призи і грамоти. Окремо учні мали змогу познайомитися і обмінятися планами на майбутнє. Мандруючи коридорами центру зайнятості діти фотографувалися на фоні профорієнтаційних порад.
Редакція «СТ» пропонує вашій увазі роботу Данила Калініна — переможця у номінації творів-есе «Вибір професії — вибір долі» серед учнів 8 класів загальноосвітніх шкіл району. Роботи інших учасників конкурсу не були допущені до оцінювання у зв’язку із плагіатом із Інтернету. Зінур Амєтка отримав Подяку за оригінальність подачі своїх мрій на тему майбутньої професії.
Конкурс малюнків «Моя майбутня професія» серед учнів 4-7 кл.
1 місце: Подрєзова Ксенія (Новоданилівська ЗОШ),
Рижанкова Анастасія (Чорноземненська ЗОШ),
2 місце: Боровик Володимир (Новоданилівська ЗОШ),
Євлаш Валерія (Якимівська ЗОШ №1),
3 місце: Веклюк Юлія (Великотернівська ЗОШ),
Коникова Марія (Мирненська ЗОШ).
- Конкурс рекламних плакатів «Обирай робітничу професію» серед учнів 9-10 кл.
1 місце : Динчева Поліна (Переможненська ЗОШ),
2 місце: Аблямітов Марлен (Великотернівська ЗОШ),
3 місце: Судак Надія (Вовчанська ЗОШ).
- Конкурс бізнес-планів серед учнів 11 кл.
1 місце: Алексюк Єліна (Давидівська ЗОШ),
2 місце: Ягнич Сергій (Чорноземненська ЗОШ),
3 місце: Ісопеску Анастасія (Воликотернівська ЗОШ).
- Конкурс проектів « Професія майбутнього» серед учнів 9-10 класів
1 місце: Тихомирова Карина (Давидівська ЗОШ),
2 місце: учні 10 класу Чорноземненської ЗОШ,
3 місце: учні 9 класу Володимирівської ЗОШ.
- Конкурс творів-есе «Вибір професії — вибір долі» серед учнів 8 кл.
1 місце: Калінін Данил (Новоданилівська ЗОШ),
2 місце: Амєтка Зінур (Великотернівська ЗОШ).
***
«Вибір професії – вибір долі»
У житті людському є тисячі доріг, мільйони вузьких стежинок. Але тільки одна із них — моя. Якою ж піти? Ким бути? Яку професію вибрати?
Ці питання турбують, напевно, не тільки мене, але й більшість моїх однолітків. Часто ми робимо вибір, від якого не залежить наша доля. Але рано чи пізно маємо пізнати свою доленосну стежину. Хочеться, щоб вона була щасливою. Щоб на життєвій дорозі зустрічалися надійні люди. Щоб професія, про яку мрію, приносила задоволення і матеріальне забезпечення.
Я скоро закінчую дев’ятий клас, тому почав замислюватися над своєю майбутньою професією. Батьки наполягають на отриманні вищої освіти, але я цього не хочу. Навіщо вчитися п’ять років, щоб потім працювати не за спеціальністю? Вважаю, що краще цей час використати на справу, яка принесе користь і задоволення не тільки тобі, а й суспільству, нашій Україні.
Для мене ідеалом справжнього професіонала та господаря змалку є мій дідусь — Єфанов Анатолій Володимирович. Він народився, виріс і до сьогодні живе у Новоданилівці. Свого часу довго працював у колгоспі «Таврія» механізатором, а після його розпаду на своїй землі організував невеличке фермерське господарство. Дідусь сам виконує всю роботу за кермом власного трактора: оре землю, сіє зерно, а коли приходить час збору врожаю, то він пересідає на комбайн.
Коли я пішов до школи, то на вихідні та канікули дідусь брав мене із собою у поле. Мені подобалося сидіти поруч з дідусем й триматися за кермо, розглядати з вікна трактора рівні рядочки соняшників, відчувати теплий вітерець на своїй щоці, вдихати запах солярки та машинного масла. Я із захопленням слухаю поради дідуся щодо роботи у полі, допомагаю йому ремонтувати трактор та сільськогосподарський реманент.
З того часу я вирішив стати, як дідусь, механізатором і обробляти землю моїх батьків. Я добре розумію, що це важка і брудна професія, але останнім часом вона стала ще і прибутковою. Якщо все вчасно посіяти й зібрати, то можна заробити непогані гроші.
Знаю, що будуть злети і падіння… Вірю, що знайду в собі сили долати всі труднощі, які виникнуть на тернистих стежках долі… Надіюся, що моя зібраність, цілеспрямованість і оптимізм допоможуть мені пізнати світ. Бо переконаний, що дорогу долає тільки той, хто іде.
Данило КАЛІНІН, учень 8-го класу Новоданилівської ЗОШ (вчитель Г.СКРЯБІНА).
***
Я мрію бути…
Мені виповнилося лише 14, а відчуваю себе на 30, бо події, що відбуваються в моїй країні останнім часом, примушують по-дорослому замислитися, зробити свій вибір.
Я — Зінур… Я — Зідан… Я — Зеленський.
Я — Зінур, бо назвали мене на честь мого прадіда, доброї й порядної людини. Я — Зідан, бо люблю футбол і все, що стосується футболу. Я — Зеленський, бо невсидючий, дуже багато жартую і граю у шкільному театрі.
Я народився на цій землі, мої предки жили тут і працювали, захищали свою Батьківщину. Я люблю їх і пишаюся ними.
Я люблю футбол. Почав грати за футбольний клуб «Прогрес-СИ» 18 жовтня 2015 року.
З 1 класу (2010 року) я займався таеквон-до. Моїм тренером був Вагеник Володимир Миколайович. Мені дуже подобалося займати місця на змаганнях.
У 2015 році я залишив цей вид спорту, тому що навіки полюбив футбол. Маю 12 медалей та 17 грамот з таеквон-до, 5 медалей з футболу.
Свій перший матч я грав проти «Дизеліста» (Токмак). Наприкінці матчу забив переможний гол. Більше не розлучався з командою. Завдяки футболу об’їхав усю Запорізьку область. За «Прогрес-СИ» граю вже три роки і забив тридцять вісім голів. В Українській Прем’єр-лізі вболіваю за «Динамо» (Київ), від дня заснування клубу знаю всіх гравців, і про всі матчі клубу знаю також. Зібрав матеріали про матч 1941 року, коли «Динамо» перемогло фашистську команду з рахунком 5:3. Подвиг безсмертних, сміливих і мужніх футболістів завжди буде для мене прикладом великого служіння людям, надихати чесно виконувати свій обов’язок.
Наш спонсор Тимофєєв Сергій Іванович живе у Німеччині. Він завжди виділяє кошти на процвітання клубу, замовив нам нову форму, вона дуже гарна й зручна. А коли прилітає літаком на наші ігри, дарує нам дуже багато солодощів.
Сьогодні моя Батьківщина прагне до членства в Європейському Союзі, і щоб стати дійсно європейською державою, ми повинні збагнути, що все залежить не лише від уряду, але й від кожного з нас.
Коли я був ще малим, я навіть не замислювався, ким же я хочу стати у майбутньому? Щоб мати гарну професію, треба добре вчитися, адже знання потрібні усюди. Я вирішив, що моя професія повинна бути пов’язана зі спортом. А спорт — це ж ЗДОРОВ’Я! Є в нашій країні лікарі, спортивні тренери, масажисти, вчителі фізичної культури… А ось професії «Охоронець здоров’я» ще нема. Охоронець здоров’я повинен не тільки піклуватися про хворих, а й охороняти здоров’я всіх людей взагалі.
Незабаром у нашому селі побудують спортивний комплекс із футбольним полем, яке матиме штучне покриття. Я зміг би бути Охоронцем здоров’я і (пробачте за нескромність) очолити цей комплекс. Звичайно, це відбувалося б після закінчення вузу та гри у Київському «Динамо»… Я хочу, щоб спортивний комплекс мав назву «Радість» і тут працювали досвідчені тренери. Обов’язково запрошу сюди Вагеника Володимира Миколайовича, Костенка Олександра Миколайовича, Костишака Володимира Івановича і мого тата, бо він також обожнює спорт. Будуть у нас і лікарі, і масажисти. Та ще й про допомогу проситиму Сергія Івановича Тимофєєва. Сподіваюся, що у нашому комплексі проводитимуться змагання з футболу, волейболу та інших видів спорту. А кошти, вилучені із змагань, перераховуватимемо у дитячі лікарні. І настане час, коли я із гордістю зможу сказати:
Я — Зінур! Я — Зідан!
Я дарую щастя вам!
Татарин я і українець.
У мене будуть друзі:
француз, поляк і німець!
Зіграю в Мюнхені в футбол,
Заб’ю найкращий в світі гол.
І часто гостей буду
Із Парижа й Мюнхена стрічати
І покажу, яка прекрасна в мене
Україна-Мати!
Я покажу Карпати й Кримські гори,
А ще Азовське й Чорне море.
Казковий Київ покажу
І вуличками Ялти поводжу.
Мої батьки їх будуть радо зустрічати…
…Велика і прекрасна
Єднає нас усіх Європа-мати!
Я — Зінур! Я — Зі дан!
Подарую радість вам!
Очолю комплекс наш спортивний,
Щоб ви були здорові, сильні.
І з усієї України люди
Його почесними гостями будуть!
Нехай здійсниться моя мрія:
Ніхто ніколи не хворіє!
Зінур АМЄТКА, учень 8-го класу Великотернівської ЗОШ (вчитель Н.МЕЛЕШКО)
