Велоестафета «Від села до села — наша Україна» (ТЕКСТ + ФОТО)

фоторепортаж Р.Бачуріна

ЯКИМІВКА

На різних фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 1075 уродженців смт Якимівка, 423 з них загинули. За рішенням виконкому Якимівської районної Ради депутатів трудящих №24 від 17 вересня 1968 року, на честь загиблих воїнів-односельчан 9 травня 1970 року у райцентрі споруджено Стелу загиблим землякам.

МИРНЕ

В районі сіл Радивонівка, Ленінське, Зелений Луг, Тащенак знаходилась лінія німецької оборони «Вотан». Тут було сконцентровано біля 40 радянських стрілецьких та артилерійських батальйонів, майже 150 танків, багато самоходок, авіації. Прорив цієї лінії відкрив шлях на Якимівку та Крим. За наказом командуючого Південноукраїнського фронту генерала Ф.І.Толбухіна, першими розпочали наступ підрозділи 51-ої армії генерала Крейзера та 28-ої армії генерала Герсименка; наступ підтримували 19-ий танковий і 4-ий кавалерійський Кавказький корпуси.

23 жовтня 1943 року с.Ленінське розташоване на лінії німецької оборони «Вотан», було звільнене від фашистських загарбників. В бою за село загинуло більше тисячі воїнів. За неофіційними даними – близько 6 тисяч. Тіла загиблих бійців були поховані в центрі села у чотирьох Братських могилах. На них були встановлені дерев’яні обеліски. В 1948 році встановлено пам’ятник.

РАДИВОНІВКА

221 мешканець с.Радивонівка воювали на різних фронтах Великої Вітчизняної війни. 181 з них загинув, захищаючи нашу Батьківщину. 27 жовтня 1943 року, після запеклих боїв на рубежі ріки Молочної та Молочного лиману, воїни 118-ої стрілецької дивізії (командир – полковник Ф.Г.Добровольський), 611-го винищувального авіаційного полку (командир – полковник (І.Ф. Ісаєнко) 4-го Українського фронту (командуючий генерал армії Ф.І.Толбухін визволили село Радівонівку від фашистських загарбників. В боях за визволення села загинуло 188 воїнів які були поховані в Братській могилі в Богатирському лісництві. 4 воїни були поховані в Братській могилі на громадському кладовищі. На могилі був встановлений дерев’яний обеліск.  У 1975 році прах 4 воїнів були перепоховані в Братську могилу в центрі села, навпроти будинку сільради.

БОГАТИР

Звільнення Лівобережної України від окупаційної влади широкомасштабним наступом Червоної Армії почалось у серпні 1943 р. В ході стратегічного наступу Південного фронту (з 20.10.1943 р. – 4-го Українського фронту) та проведення Мелітопольської операції (26.09.-5.11.1943 р.) передбачалось здійснити прорив  лінії «Вотан», продовжити наступ у напрямку Києва та відкрити Червоній Армії шлях на Крим.

Наступ у напрямку на Якимівку передбачав штурм південного крила оборонної лінії фашистів «Вотан» між селами Тимофіївка та Богатир. Розташування на цій частині фронту оборонних укріплень з численних протитанкових ровів, колючого дроту у декілька рядів, мінних полів, дотів, дзотів, вогневих точок та рельєф місцевості перетворили район села Богатир у місце жорстоких боїв. На кожен кілометр німецької оборони припадало в середньому до 8 бронековпаків та 12 дзотів.

Прорив лінії «Вотан» на крутосхилах Молочного лиману в районі с.Богатир здійснювався силами Південного фронту під командуванням генерала Ф.І. Толбухіна.

У 1943 р. по завершенню боїв більшу частину рештків радянських воїнів було поховано у Братській могилі в центрі села Богатир. Вже у 1954, а потім у 1972 роках проведена реконструкція Братської могили і було встановлено пам’ятник. За офіційними даними, кількість похованих радянських бійців становить 109. Однак, згідно книг Пам’яті по Запорізькій області, прізвища загиблих виявилися розкиданими принаймні по трьох селах: Радивонівка, Мирне (Ленінське), Тимофіївка.

МАЛА ТЕРНІВКА

27 жовтня 1943 року після жорстоких боїв на рубежі річки Малий Утлюк та Утлюцького лиману воїни 118-ої стрілецької дивізії під командуванням полковника Добровольського Ф.Г., льотчиків 611-го винищувального полку під командуванням полковника Ісаєнко І.В. за підтримки артилерії 4-го фронту під командуванням генерала армії Толбухіна Ф.І. визволили село від фашистських загарбників. У боях за визволення села загинуло 4 радянських воїна, які були поховані у Братській могилі на громадянському кладовищі.

У 1966 році, за рішенням виконкому Шелюгівської сільської Ради депутатів трудящих №18 від 25 червня 1965 року, останки воїнів були перепоховані у центрі села і на цьому місці споруджено пам’ятник.

ШЕЛЮГИ

На фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. били ворога 237 уродженців с.Шелюги та Малої Тернівки, із яких  150 воїнів не повернулися додому живими.

ДАВИДІВКА

У роки Другої Світової війни 1941-1945 рр. жителі села Давидівка воювали на різних фронтах з фашистськими загарбниками. 209 воїнів, уродженців села, віддали життя за визволення Батьківщини і народів Європи від фашизму.

28 жовтня 1943 року село Давидівка було звільнене від фашистських загарбиків підрозділами 51-ї армії генерала Я.Г.Крейзера, 19-им танковим корпусом генерал-лейтенанта М.Я.Кириченка 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф.І. Толбухіна.

В бою за визволення села Давидівка загинуло 7 воїнів, які були поховані у Братській могилі в центрі села. На могилі спочатку було споруджено дерев’яний обеліск.

ВОВАЧАНСЬКЕ

28 жовтня 1943 року с.Вовчанське звільнене від фашистських загарбників. У результаті жорстоких боїв за село віддали свої життя 431 радянський воїн. Вони були поховані у 3-х Братських могилах в центрі села, на яких були встановлені дерев’яні обеліски.

В роки Великої Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. на різних фронтах загинув 71 вихідців із Вовчанського.

ВОЛОДИМИРІВКА

У 1941-1945 роках 169 жителів  села Володимирівка пішли на фронт, 72 із них не повернулись з поля бою.

26 жовтня 1943 року село Володимирівка було визволено частинами 51-ї армії генерала Я.Г.Крейзера і 28-ї армії генерала В.П.Герасименка 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф.І.Толбухіна. У боях за визволення села від фашистських загарбників загинуло 152 радянських воїни. Вони були поховані у Братській могилі на громадянському кладовищі. На могилі встановлений дерев’яний обеліск.

У 1973 році за рішенням Володимирської сільської ради №152 від 25 липня 1972 року на місці поховання споруджено скульптурний пам’ятник. У 1984 році відбулась його реконструкція. Останню реконструкцію проведено 2009 року.

ПАМ’ЯТНИК ГЕРОЮ СРСР БУЮКЛИ

Герой Радянського Союзу Антон Юхимович Буюкли народився у 1915 році в селі Олександрівка Якимівського району Запорізької області. Закінчив початкову школу. З 1933 року, після смерті батьків, Антон працював у місцевому колгоспі, пізніше у Павлограді. У 1936 році призваний до лав Червоної Армії. У 1939 році демобілізувався і залишився жити в м.Олександрівськ на острові Сахалін. У 1945 році брав участь у воєнних діях за визволення і воз’єднання Сахаліну (південна частина острова Сахалін під час російсько-японської війни 1915 року була захоплена японцями). 13 серпня 1945 року у бою за подолання сильної лінії оборони противника біля населеного пункту Хандас Антон Буюкли, закривши дзот власним тілом, загинув, повторивши подвиг О.Матросова. За це сержанту Буюкли посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У с.Володимирівка памятник герою споруджено у 1975 році.

ОЛЕКСАНДРІВКА

У вересні 1941 року німці та румуни захопили село Олександрівку. Тут фашисти встановили жорстокий окупаційний порядок прагнули залякати людей і підкорити їх своїй волі. Та місцеві жителі продовжували чинити опір окупантам. У вересні 1941 року невідомі патріоти повісили в с.Олександрівка німецького солдата. У відповідь на це фашисти схопили 32 жителів села Олександрівки, серед них були жінки, діти та люди похилого віку, і розстріляли їх на березі р.Малий Утлюк. Вночі жителі села поховали односельчан на місці розстрілу, після визволення села від фашистських загарбників у жовтні 1943 року на братській могилі був установлений дерев’яний обеліск.

 У 1972 році за рішенням  виконкому Володимирської сільської ради депутатів трудящих №53 від 3 вересня 1971 року на Братській могилі встановлено залізобетонний пілон.

ЯКИМІВКА МІКРОРАЙОН «ОПИТНА»

З 24 жовтня 1943 року почались жорстокі бої на рубежі Веселе-Чехоград-Якимівка. У напрямку Якимівки наступали війська 118-ої стрілецької дивізії, підтримані артилеристами 1250-го орденів Леніна та Кутузова винищувального протитанкового артилерійського полку, танкісти 79-ої танкової бригади і інших частин і підрозділів 4-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ф.І.Толбухіна. На світанку 27 жовтня 1943 року почалися бої за Якимівку. Піхотинців вогнем підтримували артилеристи 1250-го винищувального протитанкового артполку. Серед артилеристів першими в Якимівку увірвалися бійці четвертої батареї під командуванням лейтенанта Б.С.Свєрчкова. На станції Якимівка вони захопили кілька ешелонів, навантажених танками, боєприпасами. 27 жовтня 1943року смт Якимівка була визволена від фашистських загарбників. У боях за визволення села загинуло 192 радянських воїни, які були поховані в братській могилі у сквері дослідної станції. На могилі був установлений дерев’яний обеліск. Після кількох реконструкцій пам’ятник набрав сучасного вигляду.

ЯКИМІВКА МІКРОРАЙОН ДМИТРІВКА

У боях за визволення Якимівки у жовтні 1943 року загинуло понад 700 радянських воїнів. Комплекс із чотирьох братських могил на північно-східній околиці районного центру (Дмитрівка) сформовано у 1960-х.р. в результаті перепоховання радянських воїнів з Братських могил на громадянському кладовищі та селищного парку відпочинку, а памятники на них встановлені у 1970-х роках.

Останнім часом проведено два перепоховання останків 56 радянських воїнів-визволителів, віднайдених пошуковим загоном «Память».

Матеріал підготував директор районного історико-краєзнавчого музею Віктор ГНЄДАШЕВ