…А душі молоді ніколи не старіють
З нагоди Міжнародного Дня людей похилого віку та Дня ветерана ми завітали на репетицію до молодого Якимівського хору «Тавричанка». Юні душею учасниці-аматори нам розповіли про свій колектив та про те, як розпочалося його існування.
Художній керівник та диригент хору Володимир Чадаєв та акомпаніатор Сергій Младьонов повідали, що ініціаторами створення хору стали Раїса Татаринова та Валентина Беккауер. Вийшовши на заслужений відпочинок, жіночки вирішили створити хоровий колектив, для душі віддушину. Досить швидко до них приєдналися ще троє голосистих любителів, із дня у день їх ставало все більше і більше. Нині хор складається із 20 учасниць віком від 55 до 79 років — це Валентина Беккауер, Зінаїда Бишкир, Наталя Колодіна, Валентина Костова, Тамара Калита, Тетяна Маличенко, Зінаїда Мальчик, Валентина Нефьодова, Євгенія Паніна, Раїса Татаринова, Світлана Хворостяна, Любов Чурса, Любов Іванова, Надія Ковтуненко, Людмила Шаракіна, Наталя Іщенко, Валентина Станкова, Лариса Кармазіна, Тетяна Попович, Людмила Кушнаренко.
З моменту створення пройшло трохи більше року, але за цей час «Тавричанка» встигла виступити більше 15 разів на сценічних підмостках у Якимівці та у Токмацькому районі. У їхньому репертуарі безліч народно-патріотичних пісень. На майбутнє планують об’їздити з концертами весь наш район і не тільки. Зараз їм заважають це зробити фінансові перешкоди.
Ми поцікавилися, чому назва хору саме така? Жіночки нам розповіли, що розглядалося кілька версій, але зупинилися на «Тавричанці». Похідне від наших Таврійських степів.
Нині всі учасниці хорового колективу знаходяться на заслуженому відпочинку. Мають багато домашнього клопоту, займаються рукоділлям (частіше взимку), вишивають, плетуть. Нікуди не діти повсякденну роботу, вони готовлять, вирощують квіти, виноград, займаються господарством, деякі навіть встигають займатися благодійністю. Зізналися чесно, що дуже втомлюються від домашніх турбот, але коли приходять на репетицію чи на виступ, то втому, як рукою знімає. «І голова перестає боліти, і тиск нормалізується», — посміхаючись говорили жіночки.
Часу було не багато, але говіркі наші знайомі встигли нам розповісти про те, як разом святкують дні народження і свята. Під час розповідей жартували, сміялися, доповнювали один одного. Одразу помітно — веселий колектив.
Користуючись нагодою, через нашу газету «тавричанки» забажали привітати усіх земляків «особливого літнього віку» і всіх ветеранів. Побажали їм знаходити час для активного способу життя, не сумувати, а радіти кожному новому дню. А тих, хто хоче придбати нових співочих друзів, запрошували до свого хору і наголосили, що із ними нудьгувати часу не матимуть.
А й справді, час швидко плине, і не встигаєш рахувати свої роки. Та запам’ятаймо: наш справжній вік, це – вік нашої душі!
Ірина МАРЧЕНКО
Фото автора
