Люди, що говорять зі світом…

Письменник — професія, якій навчаються і опановують все життя. Хтось з раннього дитинства мріє викладати свої думки на папері, деякі стають майстрами пера у зрілості чи старості.

Ніяких певних правил не існує. Письменники — люди, які хочуть і вміють говорити зі світом за допомогою ручки або друкарської машинки. Професіонали цієї справи мають власний день, в який отримують привітання, — це 3 березня.

У нашому районі людей, яких можна віднести до письменників, не так вже й багато, але такі є. Це ті, хто видав книги, а дехто і не одну, здебільшого їхні творіння мають історико-краєзнавчий характер, аби прийдешні покоління знали, цінували та поважали історію і людей рідного краю.

Одним із значніших письменників Якимівщини, з-під пера якого вийшла далеко не одна книга, є Віктор Миколайович Гнєдашев, який вже протягом багатьох років обіймає посаду директора районного музею.

Зустрівшись із нашими журналістами напередодні згаданого свята, він дуже багато та цікаво розповів про місцевих авторів. Із захопленням розповідав ледь не про кожного поета-земляка, чиї видані роботи є у бібліотечному фонді районного музею — В.Надикто, В.Кумунжиєв, В.Єрмолін, а також поети, які вже відійшли за межу — П.Т.Кириченко, А.І.Збірний та О.Тимашова.

Досить тепло він згадував авторів, які видали книги про історію своїх сіл, та продемонстрував нам їхні роботи. Це друковане ілюстроване видання про село Ленінське (нині Мирне) авторства Н.Мазаєвої, історично-патріотична книга про історію с.Охрімівка А.Збірного, історична книга про Новоданилівку Д.Кашпора. Багато Віктор Миколайович розповів про невидані твори (через брак коштів) А.Букреєвої, які мають здебільшого художньо-публіцистичний напрямок і дуже захоплюють читача своєю оригінальною подачею.

Досить детальний аналіз В.Гнєдашев зробив виданням вже знаних нам авторів. Так, колодязем, який напоїв знаннями усіх нинішніх краєведів району, наш співрозмовник назвав З.С.Лахманлоса (до речі, у наступному році йому виповнилося б 100 років з дня народження — прим.авт.). Говорячи про цю, без перебільшення, видатну для нашого району людину, В.Гнєдашев поінформував, що у музеї є багато архівних статей, книг та фотоматеріалів Захара Соломоновича, і він планує, при можливості, їх скомпонувати та підготувати до друку до 100 річного ювілею знаного земляка. Адже З.С.Лахманлос заслужив на те, аби його ім’я жило і надалі, а матеріали, зібрані за його життя, продовжували збагачувати прийдешнє покоління знаннями про рідний край та його жителів.

Згадав директор музею й єдиного пишучого гагауза М.Курдінова, який видає книги власним коштом та за гроші своєї родини. Це та людина, яка не дивлячись на свій поважний вік продовжує збирати, розповсюджувати та зберігати велику кількість інформації про традиції та людей цілого народу. В.Гнєдашев, спілкуючись із нами, висловив надію, що Микола Михайлович все таки погодиться на спільну із ним обробку своїх матеріалів для подальшого видання великої збірки усіх робіт гагауза.

Унікальною людиною назвав наш співрозмовник таврійського автора Г.Арестенка, який завжди прагне донести до читача корисну та цікаву інформацію. Тепло згадував вій й про мешканця Атаманаю І.Остапенка, з-під пера якого вийшло не одне видання про історію та людей його рідного села.

Дуже багато В.Гнєдашев розповідав нам про того чи іншого автора-земляка, гортаючи сторінки їхніх книг, але і він сам видав досить багато книг, які користуються попитом серед населення не лише нашого району.

А розпочалася письменницька діяльність Віктора Миколайовича у далеких 70-роках, коли він підготував матеріал про чилійську трагедію, що був надрукований в одному із всесоюзних журналів. Даний матеріал мав великий резонанс, можливо, це і стало поштовхом до написання наступних матеріалів, але вже у місцевій газеті «Слово трудівника». І першим таким матеріалом у районці стала стаття про знаного горьківця О.Титаренка.

А от до написання першої книги його спонукала відсутність інформації про історію рідного краю, яку мали знати, в першу чергу, школярі. Тоді у 90-х роках В.Гнєдашев, працюючи директором Горьківської ЗОШ, викладав географію, і якраз у шкільну програму стали вводитися уроки історії рідного краю. Тож, маючи деякий матеріал з цієї тематики, Віктор Миколайович вирішив нею поділитися і не лише із учнями та мешканцями М.Горького, а й з усім районом. Так у 1998 році була видана перша книга, автором якої став В.Гнєдашев, — «Якимівський        район на тлі Запорізької області». Дане видання довго готувалося, адже тоді не було тієї комп’ютерної техніки, яка є сьогодні, тож усі карти, схеми та зображення В.Гнєдашеву доводилося робити власноруч, малювати їх та копіювати… Як розумієте, робота була дуже важка та копітка і займала багато часу, але все таки книга вийшла, хоч тиражем усього в 1000 екземплярів, але вона користувалася неймовірним попитом серед населення. Книга була роздана по усіх школах і бібліотеках району, нею усі активно користувалися та навіть зараз продовжують черпати звідти інформацію. За словами автора, іноді траплялося таке, що її навіть крали.

Єдине, про що зараз жалкує автор, це те, що пізно у нього з’явилася інформація про геопатогенні зони району, про позитивні та негативні магнітуди, про наявність та кількість у регіоні птахів, занесених до Червоної книги, та ін. Вона мала бути викладена на сторінках цієї книги, але, на жаль, так і залишилися недоступною широкому загалу.

Сьогодні автор теплими словами загадує тих людей, завдяки яким стало можливим видання даної книги. В першу чергу за велику моральну підтримку В.Гнєдашев подякував тодішньому голові райради Г.Подольному, а за значну матеріальну допомогу — подружжю Шевчуків, Володимиру та Катерині.

Саме ця книга стала так званою першою ластівкою, яка надихнула автора працювати у цьому напрямку далі. Наступними виданнями Віктора Миколайовича стали наукові роботи: «Організація науково-дослідницької діяльності учнів», на основі якої була затверджена ним розроблена наукова програма «Рідний край». Крім цього, автор працював над науковими дослідженнями для МАН, готуючи методичні рекомендації та ін. Його роботи передруковувалися і за них він отримував досить непоганий на той час гонорар.

Активно працюючи директором районного музею, В.Гнєдашев продовжує пошук та збір дуже корисної та необхідної інформації з історії, географії рідного краю та мешканців нашого регіону. Таким чином у 2005 році з нагоди 65-річчя перемоги у війні 40-х років увесь район побачив книгу «Акимовский район в Великой Отечественной войне», яка була надрукована у місцевій типографії, а допомагав зібрати кошти для її і видання тодішній заступник голови райдержадміністрації О.Маругін.

Далі були видані книги про Голодомор 30-х років минулого століття, а також про наших земляків, які воювали у Афганістані. Досить великим попитом й тепер користується велике кольорово-ілюстроване видання «Акимовка. История. Люди. Судьбы», яке вийшло у 2013 році до чергової річниці із дня заснування Якимівки. Тоді головним ініціатором створення даної книги був тодішній мер райцентру М.Чишко, який, як сказав В.Гнєдашев, став локомотивом у втіленні даного проекту, зробивши неоціненний внесок у його реалізацію.

На разі Віктором Миколайовичем збирається інформація та готується матеріал про наших хлопців, які склали свої життя або нині відстоюють цілісність нашої Батьківщини на сході України. Окрім цього, майже підготовлений матеріал про нашого видатного земляка, героя СРСР С.Щирова. У дизайні майбутньої книги автору дуже допомагає А.Нефьодов, з яким він швидко знайшов спільну мову. Говорячи про дизайн своїх книг, В.Гнєдашев також згадав О.Улізько, яка допомагала йому у цьому, та Г.Сокола, чиї ілюстрації були розміщені в одній із його книг…

На завершення нашої зустрічі В.Гнєдашев продемонстрував нам як свої книги, так і видання місцевих авторів, що вже увійшли до історії рідного краю та є великим надбанням нашої громади.

Руслан БАЧУРІН

Фото автора