Дається нам по вірі нашій

Кожного разу, коли ближче знайомишся із людиною, хочеться більше про неї довідатися: чим живе, чим захоплюється, хто її оточує. Хочеться зазирнути у її світ, вибудований навколо себе саме цією особою, яка зайняла свою маленьку нішу у великому всесвіті нашого оточення.

Цю струнку, завжди підтягнуту, на високих підборах дівчину знаю особисто. Свого часу наші шляхи перетиналися на юридичній ниві. Тепер кожного дня зустрічаємося із нею по дорозі на роботу: ми завжди йдемо назустріч  одна одній і кожного разу обмінюємося побажаннями доброго ранку із обов’язковою її вранішньою посмішкою.

Кожного дня вона із Радивонівки добирається на роботу у районний відділ державної виконавчої служби. Тут Настя (Анастасія Володимирівна Волобуєва) почала свою трудову діяльність державним виконавцем, а зараз обіймає посаду заступника начальника відділу. І саме тут, слухаючи розповіді колеги Олени про її захоплення вишивкою, переглядаючи готові роботи, наша героїня вирішила навчитися вишивати. Попросила Олену показати-розказати їй техніку, одним словом, розкрити можливі секрети вишивки хрестиком. Так разом із подружкою вибрали першу схему, підібрали матеріали відповідних кольорів і відтінків… і у Насті-учениці все вправно стало виходити.

Цілих шість місяців хрестик за хрестиком, стовбець за стовбцем нитки тринадцяти відтінків стелилися на полотні, доки перетворилися на першу у її житті роботу «Чашка кави». Це було шість років тому. Тепер Настя тільки згадує, як вона боялася, а раптом не вийде вправно? Все радилася і радилася із подругою. І коли та високо оцінила її старання, наша героїня зазіхнула на картину із соковитим пейзажем. І ця робота за кілька місяців прикрасила батьківську хату. З часом Настя навчилася відчувати «свої» майбутні картини, вправно підбирати і використовувати розмаїття кольорів і якості ниток та голок. На сьогодні у арсеналі її робіт  є «Букет півонії», над яким вона працювала майже рік. Щоб добитися відповідності графічному оригіналу, майстриня використовувала нитки ста тридцяти відтінків. І зараз вона працює над новою картиною. Та найбільше вона любить свою роботу, яку подарувала родині своїх кумів із Бердянська. Настиною хресницею є дівчинка-первісток її друзів. У цій родині мріяли ще й про спадкоємця-хлопчика і вірили (найбільше кум), що завдяки молитвам Пресвятій Богородиці лелека принесе до їхньої господи згорточок із голубими стрічечками. Настя повідала нам, що вирішила спробувати втілити у життя частину бажань родини друзів. Тепер вона згадує: «Я достеменно знала, що за вишивання святих образів можна братися тільки з Божого благословення, тож сходила у місцевий храм, порадилася із священиком і почала працювати над іконою. Почала роботу ще взимку, щоб встигнути до тридцятилітнього ювілею голови сімейства. За порадою отця Олександра, я весь час думала про родину своїх кумів, про їхнє бажання мати ще діточок і обов’язково хлопчика. Так я працювала щовечора цілу зиму. На душі було радісно, бо з кожним днем все ясніше вимальовувався світлий образ, і  робота давалася легко».

Навесні подарунок, освячений як годиться у храмі, був готовий і чекав ювілейної дати у серпні. Подарунок ювіляру припав до душі. У господі друзів образ Богородиці одразу помістили на почесне місце у центрі домашнього іконостасу.

І, о диво, — розповідала далі героїня, — у травні наступного року у родині моїх друзів народився хлопчик Артурчик. Напевно, не дарма у народі кажуть, що по вірі нашій… Нині я знову працюю, а точніше відпочиваю, над новою картиною із павичем.

Багатство схем і форм, маленькі кроки голки зачаровують і заспокоюють  після роботи. Розмаїття кольорів і красивий результат власної праці надихають на все нові і нові пошуки форм і технік. Я люблю свою роботу, люблю свій колектив і дуже рада, що  з легкої руки колеги знайшла собі заняття до душі!

Р.S. Після розмови про захоплення майстрині, у редакції стало відомо, що завтра, 1 лютого, і  у Насті, і у її наставниці Олени день народження. Нехай розповідь на шпальтах районки про захоплення подруг стане їм подарунком.

Надії, віри і любові вам, Анастасіє Володимирівно і Олено Євгеніївно! Миру всім!

Тетятна БЕЛИМЕНКО

Фото автора і із архіву майстрині