«А ми тую червону калину підіймемо…»
Багатолюдним і гомінливим видався день 18 вересня у нашій школі. Не дивлячись на вихідний, до школи з’явилися всі вчителі, учні, їхні батьки. У цей день Давидівська громада зустрічала шанованих гостей. Нащадки перших поселенців-менонітів на наших землях — громадяни Німеччини Володимир та Ріта Дік, професор, викладач історії України з університету в Торонто Харві Леонард Дік із дружиною — завітали на землю своїх предків. І наша шкільна громада першою вітала їх на нашій Давидівській землі. Хлібом і сіллю та щирими словами вітання зустрічали гостей:
Гостей дорогих ми стрічаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, з любов’ю і миром!
Бо для всіх відкрита українська хата,
Тільки б болю й кривди не прийшлось зазнати.
Щоб яснились в хаті щастям ваші очі,
Щоб лунала пісня з ранку і до ночі!
І пісня лунала! Підготовлений учителем музичного мистецтва Трофименко Тетяною Павлівною концерт не залишив байдужим нікого. Мелодійна українська пісня у виконанні учнів старших класів Бодзяк Анастасії та Бачуриної Аліси у гурті із хлопцями 2-го класу Гриднєвим Владиславом і Смолягою Левом викликала цілу бурю оплесків. Лунали пісні українською та англійською мовами у виконанні учнів 9-го класу Степанчук Анастасії, Тихомирової Карини, Гармаш Світлани, 10-го класу Алексюк Еліни. Ми нащадки козацької слави. І тому пісня «Їхав козак за Дунай», яку виконали Заліська Кіра, Максименко Кирило, Діденко Єва, Сіманова Ганна, Братишко Максим, Бобровник Вероніка та Калита Ольга, пролунала як гімн нашому героїчному минулому. Звучали вірші учнів нашої школи Польнік Ганни (7 кл.), Миронової Юлії (випускниці 2014 р.), вчителя української мови та літератури Глотової Т.В.
Кажуть, нашого цвіту — та по всьому по світу,
Розрослося корінням, роздалося гіллям.
Та до рідного краю кожен прагне душею —
Тут земля найтепліша і для серця тут рай.
Талановито і граціозно показали народні танцювальні традиції учні старших класів Печорник Валерія, Бодзяк Ганна, Алексюк Карина, Гармаш Світлана, Степанчук Анастасія (9-11кл.), Миронова Марина (7 кл.). Оваціями вітали глядачі і учасників вокально-хореографічної композиції «Не сумуй, моя Україно».
Кульмінаційним етапом концерту став флешмоб «Не здолати Україну». Зал піднявся із бурхливими оваціями і наспівував разом із виконавцями.
Фінальний акорд «Ой, у лузі червона калина» у виконанні вчителя початкових класів Нечитайло Лариси Григоріївни та депутата сільської ради Калити Сергія Івановича став знаменним завершенням цього свята.
Багато щирих і вдячних слів було висловлено гостями. У своєму зверненні до учнів Леонард Дік, висловивши захоплення тим, що вони так талановито змогли передати свої вікові культурні традиції, закликав вивчати історію і традиції рідного краю.
Я впевнена, що ніякими лекціями чи уроками не можна замінити виховного значення таких зустрічей. Така зустріч — це місток із минулого у сьогодення, із сьогоднішнього дня в майбутнє. Адже народом нас робить пам’ять. І якщо ми хочемо знати правду про себе, ми повинні знати свої традиції, свою історію. Ми повинні повернути пам’ять про неї. Повинні повернути на свої місця старі дати, старі пам’ятки, старі імена.
Т.В.Глотова, вчитель української мови та літератури
