СВІТЛА ПАМ`ЯТЬ СВІТЛИМ ЛЮДЯМ
Є у людей одна особливість — вони помирають. А хороші люди помирають частіше. А, може, так здається, коли йде з життя людина, що залишає після себе зяючу порожнечу. Звичайно, цих людей ніхто не замінить. Вони йдуть за грань вічності, звідки немає вороття, але вони залишають по собі вічну пам’ять, слід, образ. Їхні душі залишаються у дітях, внуках, правнуках.
У останній тиждень лютого горьківська громада попрощалася із передовими, видатними, шанованими людьми, ветеранами праці.
На 82-ому році відійшов у вічність корінний житель нашого села Іочко Микола Федорович. За плечима у нього 58 років трудового стажу. З 1953 по 2011 рік він незмінно працював трактористом. У нього були, без перебільшення, золоті руки. Коли ці руки тримали важелі трактора, коли вони виконували таку буденну, але таку важливу роботу, то не було ціни цим рукам. Для молоді він був другом і наставником. Не кожен міг позмагатися у майстерності із Миколою Федоровичем. Тож по труду — і успіх, і повага, і перемоги. Він був нагороджений державними відзнаками: орденом «Трудового Червоного Прапора», медаллю «За трудову відзнаку», подяками, грамотами та іншим.
82-річний рубіж був останнім для Гришиної Віри Михайлівни — вольової жінки із героїчним минулим. Дівчинкою-підлітком їй довелося пережити усі страхіття війни. Своїми руками вона хоронила останки вбитих бійців. Згодом на рівні із дорослими будувала трасу Сімферополь-Москва. За її плечима, ви не повірите, 62 роки сумлінної і невтомної праці. У радгоспі вона трудилася на свиноводчій фермі, у тракторній бригаді, майже до останнього дня життя була охоронцем в одному із приватних підприємств. Енергійна, доброзичлива, весела вона була справжнім товаришем і подругою для всіх. Завжди можна було відчути її підтримку і дружнє плече. Подяк і грамот, ювілейних медалей у неї не злічити.
Страшною звісткою для горьківчан стала раптова смерть 64-річної Кім Марії Петрівни — надзвичайної жінки, розумної, мудрої, відкритої для людей, справжньої подруги. 33 роки праці у тваринництві, заслужена слава прийшла до неї, коли вона очолила маточну свиноферму. Її бригада встановлювала рекордні результати у вирощуванні поголів`я маточника. Марія Петрівна була жінкою суворих правил. Вона була вимогливою не тільки до підопічних, але й до себе, активно боролася із розкраданням державного майна, за що ледве не поплатилася життям. Але вона не із лякливих. Про таких говорять: «Коня на скаку зупинить, у дім палаючий ввійде». Її портрет завжди займав почесне місце на радгоспній дошці пошани, неодноразово вона була депутатом сільської ради, у неї великий арсенал нагород.
Дуже сумно і прикро, що цих людей більше немає із нами. Біль втрати нестерпна. Горьківська громада щиро співчуває рідним і близьким покійних. Нехай смертне ложе гріє їх вічністю, душа насолоджується раєм, гранітний камінь стереже вічний спокій і сон, а земля буде пухом
Від горьківської громади Шпак Н.О.
Про цих людей читайте у статтях газети «Слово трудівника» за 2015 рік: «Праця благословенна у роках» — 11 листопада, «Люди твої, Якимівський край» — 15 серпня, «Труд, честь і совість…» — 7 лютого, «Просто Марія» — 28 лютого.
