Однією щасливою родиною стало більше

Є у житті кожної людини моменти, які вона вважає найщасливішими. І найчастіше переважна більшість із нас у такі важливі хвилини не може стримати сліз радості. Свідком такого моменту у понеділок у кабінеті мера Якимівки стали журналісти районки. Селищний голова М.Захаров в урочисто-піднесеній обстановці вручив родині афганця Геннадія Бугаєнка ордер на таку довгоочікувану квартиру.

Дружина Анжела, «іменинник» Геннадій і навіть мер із хвилюванням пережили хвилини радісної події. Анжела не стримувала емоцій і все приговорювала: «Невже і для Вас це радісна подія? Я чомусь думала, що це велике щастя тільки для нашої родини. Чесно кажучи, уже і не надіялися…»,  і все намагалася непомітно витерти такі підступні, і такі щасливі сльози радості. Геннадій ніяковів від посиленої уваги, його очі світилися від щастя і він усе підтримував за плечі десятилітнього сина, який із широко відкритими очима спостерігав за дорослими, розуміючи важливість історичного для їхньої родини моменту. Знайомлячись у кабінеті мера, він чітко представився: «Володимир Геннадійович Бугаєнко! Мені 10 років. Навчаюся у п’ятому класі Якимівської гімназії. Я — хорошист! Мені дуже сподобалося наше нове житло. Там так тепло, світло і затишно! І до гімназії зовсім близько із вулиці Піонерської». Відповідь малого Володі визвала щасливі посмішки у всіх присутніх у кабінеті, а Геннадій прокоментував подію так:

— І правда, уже не надіялися. Адже у квартирній черзі перебуваю ще із 1989 року. На облік став одразу після демобілізації із Кабулу. Потім, коли облік передали у селищну раду у 2007 році, перереєструвався і ось — дочекалися. Дякую усім, хто причетний до сьогоднішньої події у нашій родині. Селищні депутати приймали рішення про виділення нам квартири саме у мій день народження, і це найкращий подарунок! А, взагалі, я щасливчик! У Афган я потрапив навіть без учебки. Рік і вісім місяців служив водієм на військовій базі, що забезпечувала функціонування всього радянського контингенту у тій східній країні. Баранку міцно тримати доводилося у різних ситуаціях, і екстремальних теж, дуже довго…

-​ Де ж набиралися водійського досвіду? — приставали журналісти, — у ДОСААФі, напевно?

-​ Ні, у нас на «опитній», у рідному 51-ому училищі! У сьогоднішньому ліцеї! — і знову очі Геннадія засвітилися теплотою.

-​ Коли ж новосілля справляти будете?

-​ Гадаю, що днів за десять переселимося. Ось газ зареєструємо на себе і підключимо, і тоді вже й перебиратися можна.

Син уважно слухав батька, а щаслива мати, не стримуючи сліз, не переставала дякувати селищному голові за велику радість. Тепер уся її велика родина: чоловік, наймолодший Володя і двоє старших дітей від попереднього шлюбу не тіснитимуться у братовому помешканні. Це ж таке ЩАСТЯ!

Хай щастя відтепер не покидає цю родину! І якби було б добре, щоб такі радісні моменти ставалися частіше у житті наших земляків!

Р.S. Залишившись у кабінеті мера, ми попросили Миколу Івановича Захарова прокоментувати ситуацію із житлом у райцентрі.

— На жаль, житло у Якимівці не будується уже десятиліттями. Черга на житло тільки зростає. Щороку комісія виконкому проводить ревізію і уточнення списків осіб, що перебувають на квартирному обліку. Маємо констатувати факт, що змінюється він останнім часом тільки за рахунок того, що черговики змінюють свої умови проживання (самі придбають собі житло у районі або виїжджають за його межі), або, на жаль, помирають. У цьому ж році проведена інвентаризація комунального житла. Вільними із певними документальними недоліками виявлено три квартири. Ордер на одну видали родині Бугаєнків, на останній сесії селищної ради прийняте рішення видати ордер на ще на одну квартиру на вулиці Б.Хмельницького. Громадянка із надзвичайно аварійного будинку дала згоду на отримання цієї однокімнатної квартири. Правда, квартира перебуває у занедбаному стані, але незначними коштами селищної ради комунальники там ремонтують двері і вікна, і після косметичного ремонту можна буде вселятися. І все ж таки, це краще, ніж жити у помешканні, яке розвалюється на очах. Залишається ще двокімнатна квартира, там же по Богдана, — будемо працювати із черговиками і пільговиками, — детально говорив селищний голова.

Тетяна БЕЛИМЕНКО

Фото автора