3 октября 2016 Мир 99  0 

За досвідом до сусіда: чи накладеться польська модель на український менталітет?


14241502_1177378012285373_7349240205417900793_oЯк уже повідомлялося, журналісти районки у рамках проекту «Інституційна підтримка — активізація місцевих ЗМІ у місії інформування про реформу децентралізації в Україні» за надбанням досвіду для  покрокового втілення в Україні етапів децентралізації влади з’їздили до Польщі.

Від першого дня перебування у сусідній державі в очі нам впав комфорт існування місцевих жителів і гостей регіону. Рівні швидкісні автостради, із чіткою розміткою, відділені шумопоглинаючими заборами, облаштованими дорожніми знаками. Ніяких перехресть, тільки дорожньо-транспортні розв’язки. За тиждень перебування у сусідів ми не зустріли  перевантажених зчіпок великовагових автомобілів, які б вичавлювали власною вагою асфальт із-під коліс. Хоча приватний капітал, нині дуже часто іноземний (інвестори), прораховуючи логістику власного виробництва, користуються саме такими платними автострадами. Паралельно із автострадами (державного підпорядкування і, головне, опікування) та комунальними шляхами прокладені дороги внутрішнього сполучення, на яких виділені велосипедні полоси. У Польщі в усіх містах і містечках створені окремі ряди із кольоровими помітками і світлофори для учасників руху на  велосипедах.

Переїжджаючи до нового міста перебування, українська делегація, а тим більше журналістська, коментувала побачене. У дорозі — це звичайно відмінний стан покриття  і зразковий стан узбіч та придорожніх поліс. Спочатку нам здалося, що у Польщі не ростуть бур’яни. Але потім ми зрозуміли, що із вікна авто вони просто не кидаються у очі, бо всюди на визначеній відстані від дороги експлуатаційними організаціями  регулярно проводяться ретельні обкоси узбіч і всіх дерев. Тому не те що сухостоїв-бур’янів немає, кущів і деревної порослі у цій зоні немає. Так само відсутні у цій зоні і рекламні щити, що відволікають увагу водіїв і закривають собою дорожні вказівники, як, на жаль, часто буває у нас. Реклама вздовж доріг існує, але розташована вона у полі (акуратно оборані клаптики ріллі, на якій споруджені однотипні чотири- або трикутні конструкції на фундаментній подушці). З дороги їх видно, бо ж ніяка поросль не заважає отримуванню рекламної інформації. А зелені легені країни поляки бережуть і примножують по всій території, окрім придорожніх поліс. На конкурсній основі коштом європейських грантодавців переможці беруть на себе відповідальність за інвентаризацію і збереження десяти існуючих дерев та зобов’язуються посадити і виростити до певного розміру 10 молодих дерев за визначеними параметрами і у відведеному гміною місці. Про це ми дізналися під час спілкування із бургомістром гміни Стшелін.

Гміна — найменша адміністративно-територіальна одиниця Польщі, до складу якої можуть входити кілька населених пунктів. За такою ж моделлю нині нам в Україні запропоновано провести добровільне об’єднання громад. У Польщі перша журналістська зустріч із представниками найнижчої ланки самоврядування, і головної для розвитку найменших населених пунктів, відбулася у місті Стшелін. Презентувала свою територію і роботу органів самоврядування особисто молода симпатична пані бургомістер Дорота Павнук.

До складу гміни Стшелін входить саме місто, яке дало назву адміністративно-територіальному об’єднанню, і сім сільських населених пунктів. Гміна розташована у Нижньосілезькому воєводстві Стшелінського повіту Вроцлавського воєводства Польщі. Вона налічує понад 22 тисячі мешканців, у тому числі 12 тисяч сільського населення. Площа гміни становить 171,64 км2. Територія має аграрно-промисловий характер. Добрі ґрунти роблять її більш аграрною, а відсутність великих промислових підприємств складає основу того, що навколишнє середовище є екологічно чистим, із прекрасними територіями та багатою природою. Саме місто розташоване на річці Олава (ліва притока Одеру). Через територію проходить залізничний маршрут, який з’єднує Варшаву, Вроцлав і столицю сусідньої держави Прагу, — із посмішкою біля інтерактивної карти гміни і інфограм із результатами розвитку території розповідала українській делегації пані бургомістр.

  • Після 1989 року на цих землях сталася велика депресія. Безробіття сягало 50 відсотків. Занепадала соціально-культурна сфера і комунальна галузь. Після проведення на початку дев’яностих років адміністративно-територіальної реформи у нас відбулася децентралізація влади і перенаправлення фінансових потоків на рівень найнижчої ланки самоврядування у гміни. Місцеві податки і збори, державна субвенція на освіту і медицину та допомога Європейського Союзу на конкурсно-грантовій основі склали основу добротного і стабільного життя мешканців гміни Стшелін, — продовжувала пані Дорота.

Тепер депутатський корпус у складі 21 особи, 7 старост від сільських територій і 3 від міста та апарат мерії задовольняють потреби жителів території. Окрім забезпечення сталого європейського рівня всіх життєво важливих сфер, бюджет гміни розподіляється таким чином, що кожна територія щороку має чітко визначену суму коштів для власного розвитку. Об’єкти капіталовкладень визначають самі мешканці цих територій. Щороку до вересня місяця на паперових носіях і у електронному вигляді жителі направляють або передають через солтисів (старост) петиції із власними пропозиціями. Завдання гміни — визначити функціональну підпорядкованість і у бюджеті на наступний рік закласти кошти на фінансування пропозиції, яка набрала найбільшу кількість голосів і не виходить за рамки повноважень гміни. Таким чином на території побудовані спортивні площадки, стадіони, нові осередки культури, кінотеатр. За декілька останніх років за ініціативою жителів споруджено мотузковий парк відпочинку і тенісний корт. Як виконавчий апарат гміни ми б не зупинилися на останньому сезонному об’єкті, але жителі визначилися саме так. Кошти були виділені і ми побудували корт, але удосконалили його — взимку тепер там заливаємо міський каток, — і знову приємна посмішка співрозмовниці. — А дороги, каналізування рідких відходів (згідно умов членства у ЄС, у населених пунктах із чисельність 2 тисячі осіб має бути прокладене централізоване водовідведення) і вивезення твердих побутових відходів, школи і лікарні, прибирання вулиць і утримання парків, то є повсякденна робота самоврядування. Коштом місцевого бюджету утримується муніципальна поліція і пожежні дружини. Часто буває, що матеріальна база місцевих пожежників краща, ніж у їхніх державних колег.

Ми, журналісти, від самого початку перебування у Польщі були у захваті від чистоти на вулицях і розмаїття квітів на клумбах у парках і сквериках, на приватних подвір’ях і на невисоких огорожах, біля під’їздів і на підвіконнях, на балконах і навіть на водостоках приватних будинків. Пані бургомістерка, випереджуючи наші запитання з цього приводу, повідомила, що саме органи самоврядування щороку оголошують конкурси з оформлення фасадів серед мешканців і серед організацій.

  • Ми стимулюємо, а жителі відгукуються, і жити стає красивіше. До того ж, таким чином зріс попит на декоративно-квіткову продукцію — почав розвиватися мілкий приватний бізнес, який займається вирощуванням зелені, інші пропонують дизайнерські послуги, — пояснювала нам бургомістр Дорота Павнук.

Детально журналісти допитувалися у очільниці про утримання закладів освіти і її доступність для мешканців сіл і хуторів гміни. Окремо прозвучало питання: чи доводилося закривати школи? Відповідь була: «Так! Але був організований підвіз до найближчої школи і там ми добудували спортзал і відкрили школу вищого ступеню. Тепер там займаються не тільки школярі, а й дорослі з усієї округи. У гміні немає хоспісу, але щорічно виділяються значні суми на утримання одиноких людей, тому у планах — у приміщенні колишньої школи організувати соціальний заклад для людей похилого віку».

Значну допомогу місцевому самоврядуванню гміна отримує за рахунок співпраці із неурядовими організаціями (самоврядні громадські організації мешканців). Гміна на основі рішень у законній площині делегує деякі повноваження таким організаціям і частково фінансує окремі проекти. Неурядові організації залучають додаткові кошти, найчастіше — кошти європейських грантодавців.

Для сільгосптоваровиробників фінансова підтримка забезпечується із державного бюджету. Окремо стимулюють молодих фермерів. Сільськогосподарський податок — місцевий податок, і у разі форс-мажорних ситуацій тільки гміни можуть регулювати і навіть тимчасово звільняти фермерів від сплати податку.

Чай, кава, місцеві солодощі на гостину за приємною бесідою. Обмін презентами (їхні місцеві — обов’язково із логотипами) і щирими побажаннями їм продовження безупинного розвитку, а нам — зрушення із місця реформи для розкриття потенціалу і створення кращих умов життя для себе, наших батьків і наших дітей.

Після перебування там, за межами рідної країни, і тепер під час викладення своїх вражень на папері, мене розривають почуття і бажання: хочу так жити! Та чи готова я і всі, хто навколо, розірвати складене десятиліттями «це повинні нам зробити…» і почати самотужки працювати-працювати! А головне — треба ж нарешті почати і йти у один бік, і йти усім разом, принаймні — більшості. От давайте разом подумаємо: чи ж накладеться польська модель на наш український менталітет?

Публікація  створена на основі досвіду та інформації, отриманих у проекті «Інституційна підтримка — активізація місцевих засобів масової інформації в місії інформування про реформу децентралізації в Україні».

Тетяна БЕЛИМЕНКО

фото із польського альбому


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.