21 августа 2019 Район 109  0 

Коли любиш життя, воно відповідає взаємністю


А коли є бажання і натхнення спілкуватися із оточуючими, то все навколо робиться швидко, якісно і з любов’ю. Пані Ірина енергійна молодиця довгий час свого життя займалася домашнім господарством і родиною. Чоловік і двоє діточок довгий час були її єдиною життєвою орбітою. А ось три місяці назад односельці запропонували Ірині Вікторівні Поповій очолити місцевий поштовий осередок. Попередниця Оксана, навчила нову колежанку всім примудрустям поштової роботи на селі, вирішила спробувати власні сили у іншій сфері. І Ірина взявши на озброєння гарний настрій і бажання роботи та спілкування із земляками із головою поринула у поштові турботи.

Саме відділення розташоване у невеличкому приміщенні у центрі села. Там чисто, затишно і охайно: все розкладене по полицях, весь поштовий і супутній крам на видному місці. Соковитий квітник при вході до відділення, що зайняв кожний сантиметр прилеглої клумби, буяє розмаїттям природних фарб і ароматів, і ще з порогу налаштовує відвідувачів на приємне спілкування, а пані Ірина його кваліфіковано підтримує. Запропонує останні новинки друкованої продукції своїм землякам. Порекомендує читання на будь-який смак, обов’язково зосередивши увагу на останніх подробицях із районної газети «Слово трудівника». Цю газету вона знає із дитинства: свого часу її  батьки завжди виписували, потім ця традиція і звичка поселилася у їхній із чоловіком родині. А тепер дівчатка Попових —  20-річна Ксенія і 9-річна Ангеліна знають, що черпати місцеву інформацію і, навіть, власні фото у складі заслуженого танцювального колективу «Сюрприз», треба на сторінках рідного «СТ». Усі  Попівни, починаючи від пані Ірини, пройшли сюрпризівську танцювальну  школу. Студентка Київського педуніверситету Ксенія із таким теплом і гордістю розповідала нам, що всі 10 років шкільного життя вона ні на секунду не уявляла себе без танцювальних тренувань і, звичайно ж, виступів на сцені. От і зараз вона планує, що отримавши у столиці диплом викладачки англійської мови повернеться у село М.Горького до рідної школи і до художньої самодіяльності. Дорослі Попови підтримують мрії обох доньок, які закохані у рідне село. Батько на життя родини заробляє у полі — хліборобитть на батьківських паях. Мама Ірина разом із напарницею листоношею Мариною допомагають жителям округу  підтримувати зв’язок (поштовий) із навколишнім світом. А юна поросль надійно вкорінюється на рідній землі, щоб устояли на ногах українські села. Коли любиш життя, воно відповідає взаємністю.

Добра і щастя всім!

Тетяна БЕЛИМЕНКО

Фото автора


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.