10 августа 2017 Район 159  0 

Переможне. Досвід і молодість — на благо громади!


Наші журналісти продовжують серію публікацій про життя-буття населених пунктів Якимівського району. Сьогодні мова піде про одне із віддалених сіл — Переможне — однойменної сільської ради.

Село було засноване у далекому 1851 році і тоді мало назву Свинолупівка. Із такою назвою тамтешні мешканці прожили 81 рік, а вже у 1932 році населений пункт був перейменований у Переможне. Населення села налічує менше однієї тисячі осіб. Переважна більшість із них займається веденням сільськогосподарського виробництва на окремо взятих пайових наділах.

Кожен, хто ще не був у даному селі, має знати, що добратися сюди буде досить важко через вкрай жахливий стан доріг. Загалом якість дорожнього полотна — це багаторічна проблема не лише переможненців, бо вирішення цього питання напряму не залежить ані від місцевої, ані навіть від районної влади. Як відомо, дороги загального значення знаходяться на балансі облавтодору, і коли та як ремонтувати — вирішують посадовці саме цієї державної установи. Але місцева влада (сільська і районна) виділили кошти на проведення ремонту доріг загального значення на умовах співфінансування (Переможненська сільрада — 200 тис.грн., із районного бюджету — майже 1 млн.грн.). Тепер нам постійно потрібно нагадувати та вимагати ремонту, а от коли завітають до наших країв обласні дорожники — одному Богові відомо.

І все ж таки, викручуючи руль редакційної автівки, аби не потрапити у одну із численних дорожніх ям, ми дісталися до Переможненської сільської ради, де нас зустрів її голова Анатолій Воробйов. Він же і розповів про сьогодення території та показав стан існуючих соціально-важливих закладів, які функціонують у селі.

ВПРАВНО. ВПЕВНЕНО. УПЕРЕД!

Цей молодий вусань у повному розквіті сил ось уже другу каденцію поспіль керує громадою, яка довірила йому штурвал корабля під назвою «Переможець».

Вправно і впевнено уперед у сучасних реаліях веде місцеву громаду сільський голова Анатолій Валентинович Воробйов. Має свою надійну робочу команду однодумців і справжніх друзів із числа односельців і мешканців сусідніх територій. Та головнішим і найнадійнішим другом, помічником і однодумцем, за словами нашого героя, по життю стала його обраниця, хранителька родинного тепла і щастя — його кохана Льоля.

Із своєю половинкою переможненський голова нас познайомив вдома, у затишному сільському будинку, який красується у затінку добротно доглянутих черешень і абрикосів. Від хвіртки до самого порогу веде трояндова доріжка, яка от-от зібралася, напевно до дня народження господаря, вибухнути розмаїттям фарб і ароматів.

  • Коли моя хазяйка за всім домашнім клопотом встигає доглянути і все впорядкувати, чесно зізнаюся, я не знаю. Мене ж практично ніколи немає вдома. У справах поточних і глобальних для громади доводиться левову частку часу (а читай: життя) перебувати за межами не те що рідної домівки, а села, району, а то… І за її розуміння, за її підтримку, за її любов до мене, до наших дітей, за її велике серце я вдячний своїй коханій половинці, — говорив нам Валентинович, ніжно взявши під своє крило тендітну Льолю, розповідаючи надокучливим журналістам про життя-буття сільського голови.

Лариса Михайлівна — Льоля — коли ми запитали, як усе починалося, одразу навіть розгубилася і перепитала: «Починалося, що? Його головування чи наше подружжя?» І почала розповідь про ідею свого Анатолія спробувати сили на посаді сільського голови:

  • На домашній раді ми схвалили такі наміри, але вирішили порадитися із друзями, і коли вже й ті сказали, що підтримають його, Анатолій виставив свою кандидатуру на виборах до місцевих рад. І тепер він головує! Його дійсно підтримують друзі і однодумці, його підтримує громада, і він старається для усіх. А наше подружжя зародилося тут, у рідному селі. Хоч ми й училися у одній школі, та запримітили один одного уже пізніше. Анатолій повернувся із військових зборів після проходження курсу військової кафедри МІМСГ, а я закінчила педучилище і повернулася працювати у нашу школу. Закохалися, одружилися, народили сина і доньку. Ось уже і срібне весілля відсвяткували. Заздрощів і розмов усіляких, на жаль, навколо нашої родини багато, та ми не те що звикли, а просто розуміємо, що живемо у селі, як на долоні, тут вважають, що усі про всіх знають усе, а коли не встигли підгледіти, то починають вигадувати. Ми ж таки публічні люди: Анатолій — голова, а я вчитель початкових класів, — з мудрою іронічною посмішкою говорила натхненниця сільського очільника, зручно розташувавшись поруч із чоловіком. Розповідала нам, серцем відчуваючи підтримку чоловіка.
  • Шкода, що ви не зустрілися із дітьми: Станіславом і Аріною. Син закінчив інститут у Запоріжжі, там і роботу знайшов, навесні одружився. А доня наша — вся у тата, і характером, і вдачею, десь сьогодні у справах забарилася. Вона ж у нас студентка обласного вузу — опановує іноземні мови, а зараз на канікулах мені допомагає.

Це вже говорила нам пані Лариса, проводжаючи журналістів разом із своїм чоловіком до воріт. Ми погрузилися у авто голови, а вона, зачинивши хвіртку, махнула нам рукою і повернулася господарювати: їй треба тримати марку — вона ж дружина сільського голови, а його треба у всьому підтримувати!

Тетяна БЕЛИМЕНКО, фото Р.Бачуріна

Переможненська освіта

Першим пунктом нашої зупинки стала місцева загальноосвітня школа. Чим та як нині «живе» даний  учбовий заклад, нам розповіла його директор Юлія Прийма. Увійшовши всередину, ми одразу почули різкий запах фарби, який розповсюджувався із шкільної кімнати дев’ятого класу. Там учні Максим Бурлаков, Марлен Мустафаєв та Павло Коваленко зі своєю мамою Раїсою разом із класною керівницею  Катериною Динчевою (на фото) наводили лад — фарбували підлогу, аби у новому навчальному році прийти до охайного приміщення.

Звісно, не оминули ми стороною й гордість школи — новеньку їдальню, про відкриття якої вже писала районка. На жаль, через бюрократичну тяганину та відсутність бажаючих брати участь у тендерах, оголошуваних відділом освіти, молоді та спорту, харчоблок запрацював лише у травні. У новому навчальному році, за словами директора, планується забезпечувати гарячими обідами 63 учня (72% від загальної кількості). Ми поцікавилися, чому не всіх, і сільський голова А.Воробйов відповів на наше запитання так: «Сільська рада має можливість харчувати усіх школярів, і не лише пільгових категорій. Але батьки тих дітей, які мешкають поряд зі школою, відмовляються від такої пропозиції, аргументуючи це тим, що їхні діти можуть пообідати вдома». А на даний час першими продегустували якість страв від шкільної кухарки діти, які перебували у літньому мовному таборі, вони залишилися задоволеними.

За введення в експлуатацію сучасної їдальні директор навчального закладу у черговий раз подякувала усім спонсорам, особливо сільському голові та районним керівникам, а також усім без винятку батькам, які забезпечили їдальню посудом та столовими приборами.

Звісно, є декілька проблемних питань, вирішення яких поки що «зависло». Це заміна п’яти вікон у коридорі, які не змогли замінити у рамках Міжнародної програми ЄС/ПРООН (за умовами можна було міняти вікна на енергозберігаючі тільки у робочих кабінетах). Але над цим адміністрація школи спільно із районною владою активно працюють, і є надія на скоріше вирішення ситуації. Крім цього, у школі гостро стоїть проблема забезпечення навчального процесу кваліфікованими вчителями з таких дисциплін як фізика та математика, а також шкільним медпрацівником. На жаль, молодь по завершенні навчання у педінститутах не охоче їде на роботу у село.

Окремо Юлія Миколаївна розповіла журналістам про наповнюваність школи. У новому навчальному році у Переможненській ЗОШ сяде за парти 95 учнів, з яких 8 першокласників, а випускний клас налічуватиме 10 майбутніх абітурієнтів. Відрадно відмітити, що цьогоріч за парти сяде троє нових учнів, які разом із батьками переїхали жити до Переможного із міста. Наші співрозмовники наголосили на приємній тенденції — повернення у сільську місцевість молодих родин на постійне місце проживання, а значить у села є майбутнє!

Серед радісних моментів Ю.Прийма відмітила оновлення шкільних меблів. Так, наприклад, завдяки піклуванню про дітлахів народного депутата Сергія Валентирова, до початку навчального року у 4-му класі мають з’явиться 10 сучасних двомісних антисколіозних комплектів (сучасних парт). Ще 5 нових парт та сучасну дошку для зручного проведення навчального процесу для другокласників за власні кошти придбав голова сільської ради А.Воробойов. Зараз дирекція закладу спільно із сільською радою всерйоз думають про забезпечення школи очищеною питною водою, кошти на це уже передбачені у сільському бюджеті, нині ідуть перемовини із постачальником.

У школі успішно функціонує й спортивна зала, зараз працюють над питанням створення нових секцій для позакласної роботи — з футболу, волейболу і тенісу. Крім цього, нарешті шкільна бібліотека переїхала у тепле і затишне приміщення на другому поверсі учбового закладу, адже раніше вона розташовувалася у аварійній будівлі із протікаючим дахом.

Культурне життя сільчан

Буквально недавно клубні працівники місцевого СБК через районну газету повідомляли про радісну подію — заміну вікон у культурному закладі (див. «СТ» №47 від 29.07.2017 р.). Відтепер шістьом співробітникам, гуртківцям та відвідувачам різноманітних заходів буде тепло та затишно. За планами сільського голови, на черзі — оновлення музичної апаратури, бо тут проводять свої репетиції вокальний гурт жінок (поки без назви), чоловіче вокальне тріо (до складу якого входить і сам А.Воробйов), шкільний танцювальний колектив «Ровесник» (молодша та старша групи) та хоровий колектив «Веселі дзвіночки».

Частина водогону зроблена із гарантією на 50 років

Сільська рада спільно із райдержадміністрацією та районною радою виділили кошти у сумі майже півмільйона гривень на заміну водогонів (старі труби — на пластикові) на двох найпроблемніших вулицях Переможного (Шкільна та Космічна) загальною протяжністю 1200 м, де часто і густо траплялися пориви. Виконали дані роботи працівники ТОВ «Акімжилсервіс». По завершенні робіт А.Воробойв запропонував переможненським депутатам проголосувати за те, щоб провести підключення домогосподарств до мережі за бюджетні кошти, що і було успішно зроблено. Окрім цього, з сільського бюджету були виділені кошти на придбання двох водних насосів для безперебійного забезпечення питною водою місцевого населення. У планах голови за результатами роботи протягом 9 місяців — заміна центральної магістралі водопостачання по головній вулиці села.

Аби переконатися, що у кожному дворі названих вулиць є вода та ще й із гарним напором, ми завітали до подвір’я молодої родини учасника АТО — Бойчуків Миколи та Аліни, які поралися по господарству, а їхня дворічна донька Вікторія гралася у дворі.

Загалом, як сказав нам Анатолій Влентинович, у останні два роки стало легше працювати, бо у сільської ради з’явилися власні кошти, і за першої потреби наші пропозиції підтримуються районною владою у особі очільника району Олександра Правосуда і районною радою. Посудіть самі: вирішення питань із шкільною їдальнею, сільським клубом, вуличним освітленням в усіх трьох населених пунктах Переможненської сільської ради та питання водопостачання — все це ми змогли зробити лише за останні два роки на умовах співфінансування із сільського і районного бюджетів. Вселяє надію на краще майбутнє алгоритм нинішньої роботи: зайшов у кабінет голови райдержадміністрації О.Правосуда, розказав про грандіозні плани і власні можливості сільради, а там гляди уже і фінансова допомога надійшла вчасно.

Турботи господарські

Про довгу відсутність дощу, що значно вплинуло на цьогорічну врожайність, говорив нам місцевий аграрій Ігор Галкін, який разом із своїм зятем Олександром та його братом Русланом обробляють на території Переможненської ради 100 га землі.

Чоловіки запевнили нас, що, не дивлячись на низьку врожайність, вони вчасно розрахувалися зі своїми пайщиками — роздали по 3 тонни пшениці, солому, а після збирання соняшника видадуть ще й олію.

Поруч із складом пана Ігоря наш журналістський екіпаж відвідав місцевий тік, де ми познайомилися із вагарем Любов’ю Приходько та її дев’ятирічним онуком Артемом. Вони старанно працюють, зважуючи кожну вантажівку як порожню, так і з новим врожаєм. Там же наведенням ладу із електроенергією займалися два Павла — Очкань та Боровський.

«Село наше прекрасне»

«Село наше прекрасне». З таких слів розпочала свою розмову із нами голова батьківського комітету Переможненської школи та й просто активний мешканець села Світлана Петрова, яку ми зустріли разом із дев’ятирічною онукою Софією на дитячому майданчику. Поки дівчинка гралася, до неї приєднався юний велосипедист, Назар Бодров (його бабуся Лідія Василівна одна із найактивніших помічниць голови під час облаштуванням дитмайданчика). Жінка, користуючись нагодою, подякувала за таке чудове ігрове обладнання народному депутату, який постійно опікується їхньою громадою.

  • Мені дуже сподобалося, — говорила наша співрозмовниця, — що його помічники протягом каденції відвідують нашу територію, цікавляться проблемами та потребами сельчан. І як результат — усі питання та прохання з боку переможненців народний обранець не залишає поза увагою.

Не менш тепло жінка говорила про голову райдержадміністрації Олександра Правосуда, адже, за її словами, з яким би питанням мешканці громади не зверталися до нього, усі були почуті.

  • Мені дуже приємно спілкуватися із цією молодою і розумною людиною, — каже С.Петрова, — із свого особистого прикладу спілкування із ним скажу, що Олександр Євгенійович завжди усіх вислухає та прийме відповідне рішення, а потім ще й передзвонює та цікавиться результатом.

Це дуже радує, що є такі люди, які приходячи до влади, на керівні посади, не забувають про давані обіцянки та поступово їх виконують. Як доказ цьому — корисні та важливі справи, що були зроблені на території ради за останні два роки.

Хоч і є проблеми на території, але я вважаю, у нас дуже гарний сільський голова Анатолій Валентинович, — говорила наша співрозмовниця. — Він робить усе від нього залежне, аби громада розвивалася. Він чудовий господарник, і як доказ цьому — Анатолій Валентинович власноруч разом із іншими мешканцями села облаштовував цей дитячий майданчик і працював разом із батьками у школі, коли робили відкоси нових шкільних вікон.

С.Петрова вважає, що обов’язково потрібно піклуватися про розвиток підростаючого покоління, тож на території необхідно розвивати фізичну культуру серед молоді, створюючи гуртки та секції з різних видів спорту. Радіє й про місцеву школу, якою керує новий молодий спеціаліст Юлія Прийма, у якої, за запевнянням С.Петрової, «хваткий» характер та душа, яка турбується за школу, педколектив та учнів. Вона рветься усе поміняти, зробити краще, переробити та облаштувати, багато чого із її задумів втілюється у життя!

***

Спілкуючись із Анатолієм Воробйовим біля будівлі сільської ради, ми зустріли ще двох колишніх очільників цієї території, батька та сина Баранових — Анатолія Трохимовича та Дмитра Анатолійовича. Вони приєдналися до нашої розмови, згадали роки свого головування, розповіли про те, чим зараз займаються (про своє сільськогосподарське товариство), і залюбки сфотографувалися із діючим головою Переможненської сільської ради!

Руслан БАЧУРІН, фото автора

Медична галузь

За словами місцевого голови, це, напевно, єдина галузь на території, яка є досить проблемною. У с.Якимівське ФАП знаходився у будівлі колишньої школи, де немає електроенергії, тепла та води, тож працювати у таких умовах, а ще й боротися за здоров’я місцевого населення, нереально. Зараз запланували придбання приміщення у с.Якимівське для розташування там ФАПу На ці цілі сільська рада у свій бюджет вже заклала 30 тис.грн. У місцевій лікарняній амбулаторії нас зустрів дружній колектив медпрацівників на чолі із в.о.завідуючої амбулаторії Наталією Рибалка. Її колеги фельдшер-лаборант Тетяна Добрянська, молодша медсестра Галина Заліпутіна, медична сестра Софія Умєрова та слюсар з ремонту Олександр Гришай (на фото на порозі амбулаторії) детально повідали журналістам про роботу медзакладу у селі. Працюють дружно і злагоджено, піклуються про зовнішній стан споруди (самостійно роблять ремонти) і обладнання. На косметичний ремонт цьогоріч вперше за багато років отримали 2,5 тисячі гривень із районного бюджету, а так першими помічниками-благодійниками виступають місцеві сільгоспники. За словами завідувачки, нині необхідно замінити 200 метрів дірявого водогону, завести воду у приміщення, змонтувати розводку мережі, та замінити вхідні двері, які, за її висловом, тримаються на одній фарбі. Присутній під час нашої розмови сільський голова запевнив, що частина проблем закриється найближчим часом: «Пластикова труба уже придбана, і як тільки у господарстві Р.Галкіної закінчать монтаж нової частини крапельного зрошення, воду до амбулаторії проведуть. А от про двері і пластик для розводки вже відбулася бесіда із О.Правосудом: мова йшла про наш виграш на Дні Якимівського району. Впевнений, і цю проблему ми разом вирішимо». Заявок на диктофон було ще чимало, але найбільше болить сільським медикам те, що у амбулаторії немає лікаря. «Приїздять молоді спеціалісти, подивляться на сільські умови проживання (у Переможному є житло для лікарів, прим. автора) і… більше не повертаються до нас, — із сумом у голосі стверджували практично разом наші співрозмовники. — Та ми не втрачаємо надії, чекаємо!»

Тетяна БЕЛИМЕНКО, фото автора

 


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.