«Зелена садиба» знову приймала гостей
У перший день літа та у Міжнародний день захисту дітей у селі Атманай відбувся святковий ярмарок «Подорож до країни дитинства» у рамках програми розвитку сільського зеленого туризму у регіоні. Свято організовано керівником проекту «Зелена садиба Атманаю» Галиною Карабут, вчителями Атманайської ЗОШ за підтримки голови Атманайської сільської ради Ігоря Сажнєва.
Привітати атманайців і їхніх гостей зі святом приїхало багато людей з нашого району. Заступник голови райдержадміністрації В’ячеслав Сєводнєв від імені голови райдержадміністрації Олександра Правосуда, народного депутата України Сергія Валентирова та від себе особисто привітав присутніх зі святом дитинства, із початком літнього оздоровчого сезону, а також із відкриттям другого сезону у «Зеленій садибі Атманаю». Наприкінці виступу він вручив спортивні подарунки від Олександра Правосуда та Сергія Валентирова учасникам літнього табору.
Депутат обласної ради Геннадій Шевченко, тримаючи у руках повну тацю цукерок, привітав мешканців села і їхніх гостей із першим днем літа та із Міжнародним днем захисту дітей та побажав дітям і дорослим міцного здоров’я і всього самого найкращого у їхньому житті. У цей святковий день подвійне чи, мабуть, потрійне свято було для випускниці Атманайської ЗОШ Олени Лещенко. За найкраще навчання Геннадій Миколайович вручив школярці сертифікат на пристойну суму — дві тисячі гривень.
Голова Атманайської сільської ради Ігор Сажнєв привітав своїх земляків — великих і малих — із святковим днем та побажав завжди залишатися такими життєрадісним та цілеспрямованими. До всіх попередніх привітань приєднався і Кирилівський селищний голова Іван Малєєв та голова спілки розвитку сільського зеленого туризму у Запорізькій області Наталя Бернага.
Своїх земляків та гостей селища організатори свята зустрічали під гучні народні пісні та театралізовані сценки. Там були і україночки із козаками, і бабуся з дідусем, і танцюючі качечки, і клоуни, і навіть цигани, але, правда, без ведмедя. І бричка була, зроблена спеціально для сценки із тюків сіна і накрита старовинними домотканими ряднинками. Участь у театралізованих сценках брали вихованці Давидівської музичної школи. Вистава дітей була яскравою, завдяки костюмам, та неймовірно легкою, цікавою, веселою, завдяки акторському таланту.
На ярмарку рукоділля були представлені різноманітні вироби — оригамі, плетені із живих степових квітів віночки, писанкарство. На узбіччі дороги розташовувалися майстри із своїми зробленими власноруч витворами мистецтва. Аромат запашної випічки, тортів, пиріжків, вареників та інших смаколиків української кухні розносився по усьому селу. Люди мали нагоду торгуватися та купувати речі, будь то хутрова камізелька чи ковані вироби, дерев’яні предмети повсякденного ужитку, м’які іграшки, прикраси для волосся або шкіряні гаманці і футляри для сучасних гаджетів і навіть постільна білизна — всього не перелічиш. А те, що знаходилося у приміщенні «Зеленої садиби», це не описати словами — там справжнісінький музей старовинних речей.
На ярмарку розваг діти брали участь у різноманітних конкурсах, за які отримували призи. Власноруч робили паперові головні убори, мали змогу повчитися у справжньої майстрині гончарному мистецтву. Та найбільше мені сподобався конкурс «караоке». Скажу чесно, мене вразили сільські діти своєю простотою, розкутістю і відкритістю. Вони активно, сміливо, із усмішкою підходили до мікрофону та співали свої улюблені пісні (навіть сперечалися хто перший співатиме).
Діти розважалися, гуляло все село. Було цікаво спостерігати за дорослими, які немов маленькі діти ходили і роздивлялися різноманітні речі, що привернули їхню увагу, та як «чомучки» ставили безліч запитань продавцям (А що це таке? Із чого воно зроблене? А як ви це зробили? Скільки ця річ коштує? Клас, я собі таке хочу!).
Поїздка до «Зеленої садиби» залишила у моєму серці добрий слід, немов би я повернулася у дитинство та побувала у своєї бабусі у селі, як то було раніше, та відпочила душею. Повернулися ми додому із приємними враженнями та гарним настроєм. Зізнаюся відверто, якщо буде така нагода, я знову завітаю до Атманаю.
Ірина МАРЧЕНКО
Фото автора
