24 января 2017 Район 132  0 

Золотий вік кохання


Колись дуже-дуже давно, коли дерева були великими, а я була маленькою дівчинкою років 5-6-ти, я мріяла про чарівний світ. Мені здавалося, що уся природа, що оточує мене, жива: небо лазурове чарівне, килимова запашна трава, золоте сонце, комахи, тварини, люди — це і є початок мого неймовірного, щасливого життя, а люди, які мене оточували — це найвищі істоти, які допоможуть мені дістатися до мого золотого шляху кохання. Я хотіла якнайшвидше вирости, стати прекрасною принцесою, вийти заміж за принца, мріяла, що ми разом будемо кататися у золотій кареті, що в нас буде багато скарбів і усякого добра і що не буде цьому щастю кінця. Але зараз не про мене.

Любі друзі, я хочу познайомити вас із шанованими людьми, щасливим подружжям Славових — Анатолієм Федоровичем і Аллою Іллівною, які вже прожили разом цілих 57 років!

Алла Іллівна 1940 року народження, а Анатолій Федорович — 1937, обидва — вихідці з нашого села Олександрівка. У далекі післявоєнні роки вони були молодими людьми, проживали, начебто, в одному селі, проте нічого не знали один про одного. Алла у той час працювала завідуючою клубом у с.Володимирівка і була завжди на виду. Дівчина вона була вродлива, і не міг Анатолій її не запримітити. Як то кажуть, кохання складається на небесах, і дійсно так і сталося. Анатолій ходив закоханий і будував плани на майбутнє. А як же не будувати? Адже на той час Славов Анатолій у 1958 році працював у «Міжрадгоспбуді» будівельником.

Одного чудового вечора йшла красуня Алла зі своєї роботи додому, а сама природа нашіптувала Толі: підійди, заговори. Вона вже майже підходила до свого двору, аж тут її наздогнав молодий чоловік на ім’я Анатолій і заговорив із нею. Говорили довго, він все розпитував про Аллину роботу, про заходи, які будуть проходити у клубі, і коли ще будуть танці. Алла із радістю повідала йому про все. Цю романтичну мить обоє згадують із такою ніжністю, що я не змогла відірвати свого погляду він них. Алла Іллівна і зараз жіночка нівроку, але в цю мить вона стала такою чарівною, жіночною і сміх її залунав, наче чистий дзвіночок. Хочу згадати слова славетної акторки Марини Голуб: «Коли жінка щаслива і кохана, вона змінюється зовні так, що й не впізнати: зморщечки розгладжуються, очі сяють, і жінка має поставу величну, наче в пави, і вже не важливо, чи їла вони, чи спала…»

Алла із Анатолієм зустрічалася майже рік, і кожне побачення закарбувалося у пам’яті ніжністю і коханням. Алла була дівчиною спритною, говіркою і хазяйновитою. Анатолій — небагатослівний, проте чуйний і дуже люблячий. Через рік, у 1959 році, відбулося весілля. Молоді прожили із батьками Анатолія перші 12,5 років на вулиці Коларова. Анатолій дуже любив свою Аллочку, і як тільки з’явилась можливість, одразу почав будувати свій власний дім по вулиці Центральній. Славов Анатолій мав золоті руки: був добрим каменярем, працював із деревом, і тому лише за 2 роки все відбудував, тому що весь час думаю про свою кохану і про двох донечок Лізу і Світлану. Все життя Алла Іллівна працювала у радгоспі на різних місцях: і на полі, і на току — має стажу 34 роки. Анатолій Федорович працював 39 років.

Домівка у Славових гарна, чиста, і літня кухонька є, і все до ладу. Єлизавета зі Свєтою виросли і батьки дали обом освіту. Старша Ліза отримала вищу освіту і працює вже багато років головним бухгалтером на підприємстві. Світлана отримала технічну освіту і працює продавцем. Онучки вже також дорослі і також отримали вищу освіту. Старша Євгенія працює економістом, а менша Юлія — вчителем англійської мови. Здавалось би, звичайнісінька сім’я, яких багато, нічого видатного, але чим більше спілкуєшся із ними, тим краще пізнаєш і розумієш, що ці дві різні людини: небагатослівний, терплячий, вихований, чуттєвий Анатолій Федорович і жвава, весела, говірка та енергійна Алла Іллівна — і є дві половинки одного цілого. Саме так Бог і парує. Коли б я не прийшла, Алла Іллівна і Анатолій Федорович гостинні, пригощають, ще й із собою гостинці дають, нам є про що побалакати. Якщо порівняти можна цю пару, то тільки із голубами — такі ж ніжні та вірні, вони через усе своє життя пронесли і зберегли любов, бо мають золоті серця. Низький уклін вам за це, доброго здоров’я. Живіть довго-довго.

Алла Іллівна і Анатолій Федорович прожили разом свій золотий вік — 50 років, а потім ще 7 років, з роками їх почуття стали ще міцнішими, а вони помудрішали.

А вам, любі односельці і всі мешканці землі нашої, хочу сказати:

Життя — Божий дар, цінуйте кожний час, хвилинку, мить, і коли Господь дарує вам кохання, бережіть його, неначе тендітну квітку, поливайте, зігрівайте своїм теплом і нехай вона розквітає різними барвами і чарує вас ніжними пахощами. Будьте уважні одне до одного, цінуйте усе, що робить для вас ваша половинка, слухайте, розмовляйте, пробачайте, любіть і ніколи не переставайте…

P.S. Щодо моїх дитячих мрій. Пройшли роки, я стала доросла, у мене сім’я, люблячий чоловік і донька. Я багато чого відчула: і турботу, і ніжність, і кохання, і хочу сказати лише одне, що ні на які скарби світу я не проміняю свого коханого (з яким ми вже майже 20 років разом, у березні буде) і свою сім’ю.

Н.МАГОМЕДОВА с.Олександрівка


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.