14 декабря 2016 Район 43  0 

Індекс інклюзії, або як виховати здорове суспільство


img_2132Напередодні Нового 2016 року протягом 10 днів мені випала нагода займатися по навчальній програмі «Стратегічне планування інклюзії» у м.Києві. Учасники навчальної програми були відібрані на конкурсних засадах, усього слухачів було 14.  Щоб перемогти у відбірковому конкурсі, довелось ознайомитися із передовим педагогічним досвідом кращих закордонних і вітчизняних методів навчання. Навчальна програма «Стратегічне планування інклюзії» виконується Консорціумом із удосконалення менеджмент-освіти в Україні (CEUME), інформаційно-дослідним центром «Інтеграція та розвиток»,  Конгресом національних громад України та ГО «Кримська діаспора» за фінансової підтримки Уряду Великої Британії.

Програма навчання була дуже насиченою і корисною. Ми ознайомилися із особливостями роботи ЗОШ №168  м.Києва, яка має 10-річний досвід впровадження інклюзивного навчання. З нами працювали і залюбки ділились порадами, методичними поробками НМЦ іклюзивної освіти Київського університету ім.Б.Гринченка, інститут спеціальної педагогіки Національної академії педнаук, Міжнародний університет розвитку людини «Україна», Благодійний соціально-реабілітаційний центр для дітей з тяжкими порушеннями розвитку «Родина», «Школа – сходинки» для дітей із аутичним типом розвитку, «БФ Долоні щастя ДЦП», ресурсно-методичний центр «АЙОРН» та багато-багато інших.

Для вчителів, батьків та просто читачів газети хочу пояснити, що інклюзія — це робота із дітьми, які потребують особливої педагогічної уваги. Це й обдаровані діти, діти які переїхали з інших міст, діти різних національностей, діти, які знаходяться під опікою держави, діти, які потребують уваги. Уваги потребує кожна дитина! Тому і інклюзія з нами поруч завжди. Отримала дитина «погану» оцінку, засмутилася. Учитель — поруч, допоможи! Не ладиться у дитини в класному колективі, учитель — поруч, допоможи!

Реформа освіти потребує від вчителя новаторських ідей і зусиль. Учитель — це поклик душі, ми є лікарями суспільства.  В якому середовищі буде вихована кожна особистість, такий буде індекс громадського порозуміння. Серед наших першачків навчається двоє діток, які потребують ще й корекційних занять. Ми давно планували створити для учнів кабінет релаксації та психологічної розгрузки. Тому й не стали відкладати та «чекати» . В листопаді   відвідала НВК №6 м.Енергодар, на базі якого створений ресурсно-тренінговий центр інклюзивної освіти (директор Марієва І.Г.). Поділилася із колегами отриманим досвідом. Завуч школи Кирик Н.К підтримала ідею і запропонувала вчителям долучитися до створення кабінету. І закрутилася робота, кожен  виконував  і  допомагав у створенні поробок для дітлашні. Тут і сенсорна шторка, масажні доріжки, матеріали за методикою М.Монтессорі. Відгукнулися на наше прохання й дорослі атманайці, діти яких давно закінчили школу. Дідусь учня 9 класу Грицая Роми пошив  кресло-грушу,  Матвієць П.К зробив дерев’яні «доріжки рівноваги», його дружина Тамара Михайлівна  виготовила  «масажну доріжку». А саме цікаве, що нам самим сподобалось, на кожній перерві ми в кабінеті, кожен пропонує ідеї. З такими вчителями є майбутнє України, легко організовуються і допомагають дітям у складних життєвих лабіринтах.

Галина КАРАБУТ, вчитель Атманайської ЗОШ


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.