6 июля 2015 Район 68  0 

«СТ» У АТМАНАЙСЬКІЙ СІЛЬРАДІ


2На одній з вулиць села ми зупинилися біля машини «Запоріжспецтрансгаз», яка реалізує скраплений газ мешканцям тих сіл, де немає природного блакитного палива. Як розповів нам водій, він же й оператор, Микола, у ємність авто вміщується десь 150-160 балонів газу, ціна одного — 280 грн. А ще він підкреслив, що саме їхня фірма працює із касовим апаратом і є єдиною легальною, яка курсує по району. — А інші торговці блакитним паливом із Мелітополя та Херсонської області є всього на всього «шабашниками», — запевнив нас співрозмовник.
Поки ми розмовляли із Миколою, поряд були сільські жінки — дві Ольги та Валентина Данилівна, які, тільки-но дізнавшись, що ми журналісти, щиро поділилися сільськими проблемами. Вони просили нас написати про нелегке сьогодення. Зокрема сказали, що раніше вони були щирими патріотами України, а зараз дуже розчаровані, бо держава зовсім не думає і не дбає про звичайних людей.
Ці жіночки порадили нам відвідати їхній ринок, щоб переконатися, що у Атманаї «космічні» ціни. Вони переконані, що країна лише вивертає гаманці звичайних громадян, а от допомоги від можновладців зась! «Нехай приїдуть у село і навчать нас жити з молока, яке заготівельники приймають по 3 грн. Як з цих грошей придбати паливо на зиму? Як дітей навчати у вузах? Як жити на такі злиденні копійки?».

***

Ці двоє хлопців, яких ми зупинили на центральній вулиці села, гнали на велосипедах до друга, аби пограти у комп’ютерну гру. На наше прохання поспілкуватися відреагували згодою і залюбки розповіли, що зараз, перебуваючи на літніх канікулах, майже щодня ходять до місцевого «моря». Також допомагають батькам по господарству, зокрема Костянтин Костянтинович повідомив нам, що він із братом доглядає за кіньми. А його товариш поділився своєю мрією: він хоче скласти великий будиночок з гральних карт.
***

На території Атманайської сільради є чимало місцевих і регіональних програм, які фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету. Зокрема, це програма фінансування та підтримки розвитку д/с «Чебурашка» (придбали та встановили нові вікна), сільського будинку культури (закупили нову музичну апаратуру і концертні костюми), реформування і розвитку КП «Господар» (ремонт сільського водогону та придбали новий насос і генератор), охорони здоров’я і програма розвитку освіти (закупівля бензину для шкільного автобуса та проведення його ремонту).
Серед усіх вже перелічених програм є ще одна — утримання і благоустрій цвинтарів, розташованих на території ради. На потреби благоустрою місця останнього притулку мешканців Атманаю та Солоного виділено та освоєно 50 000 грн. Окрім цього, за даними, наведеними сільрадою, на ці ж цілі 90% мешканців територій виділили по 30 гривень з родини. Відтепер цвинтарі у двох сілах, як положено, із новою огорожею.
***

Перед тим, як покинути Атманай та повернутися до райцентру, ми вирішили відвідати те саме «море», про яке багато разів чули від місцевих. Утлюцький лиман, який омиває територію сільради, дійсно чистий, синій і великий. Можливо, саме за розміри та вигляд водойму і називають морем. Але найцікавіше те, що на березі лиману ми зустріли відпочивальників, серед яких не було жодного атманайця — усі приїжджі. Ось, наприклад, там, на березі водойми, ми побачили нашу молоду колегу-журналістку Олесю зі Львова та молодих мам Ганну і Таню, яких раніше у селі вже зустрічали за прогулянкою. Познайомилися із маленький хлопчиком Мішком Школьним, який разом із батьком Євгеном приїхав сюди до своєї бабусі Раї. Своїми позитивними враження від відпочинку у Атамнаї ділилися із нами також присутні на лимані молоді татусі та дві дівчинки — одна з Мелітополя, інша з нашого обласного центру. Вони із задоволенням грілися на теплому березі та отримували приємний літній загар.


Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.